Слово. 1

Софія Малильо

Нерідко, ні, слова – немов полова,

Що сіється за вітром без зерна.

І недоступна нам їх сила загадкова,

Закладена у них краса і таїна.

Та раптом хлинуть в серце, мов обнова,

І задзвенять співзвуччями в глуші.

Благословенна мить кипіння Слова,

Коли, оновлене, пливе воно з душі.

Благословенна материнська мова,

Що стільки тих скарбів дарує нам, –

Нетлінна, невичерпна, веселкова,

Цілюща для сердець, немов бальзам.

26/V-1990.