Слово. 5

Софія Малильо

Я люблю безмірно миті незабутні,

як чуття і думи – радість, смуток, гнів –

в океані мови, вічнім і могутнім,

зірко вибирають диво-перли слів.

Як же мені гірко: лиш на схилі віку

я припала спрагло до скарбів сяйних.

Дай мені, о доле, митей тих – без ліку,

тих дитинно-чесних, радісних, святих.

9/XII-1990.