22.10.1910 р. До Володимира Гнатюка

Високоповажний добродію!

Коли А. М. Кулішева пише, щоб Видавнича спілка, котра видала Кулішеві переклади утворів Шекспіра, заплатила 1000 рублів як гонорар, то вона, мабуть, думає, що вже вийшло не одно видання, а кільканадцять виданнів, за котрі В[идавнича] Спілка нагребла силу грошей. Щоб вона цього не думала, я маю на думці надіслать її Ваш лист з своєю припискою за цю справу.

На перший пункт Вашого питання я, порадившись і побалакавши з наслідниками небіжчика жертводавця, скажу Вам, яка їх воля й яке бажання. Фонд, виданий на видання утворів Шекспіра в перекладі П. А. Куліша, повинен зоставаться незачепленим. На гроші з цього фонду повинна спілка видавати тільки утвори Шекспіра в перекладах і Куліша й інших перекладчиків, і коли є якийсь поклад капітал, цебто зайва решта грошей, то зараз вона повинна видати переклад Кулішевий «Чайльд-Гарольда» і тих п’єс перекладів з Байрона, котрі зробив Куліш, та й Костомарів, Старицький, а може ще хтось. Я бачив в бібліотеці небіжчика Вас[иля] Вас[ильовича] Тарновського велику рукопись перекладу Кулішевого «Чайльд-Гарольда». Мені здається, чи не весь цей утвір переложив Куліш. Видання перекладів інших європейських класиків з покладеного фонду наслідники не дозволяють.

На другий проект: чи може спілка нарушити цей фонд і виплатити Кулішевій з нього 1000 рублів (2600 корон), наслідники дали таку одповідь, що фонд повинен зостаться непорушний, а коли буде з виданнів вже заробіток, то з цього заробітку можна виплачувать їй, скільки спілка спроможеться на [нрзб.] тисячу.

При цьому я зауважив, що Ви не писали за цю решту грошей, за котру Ви пишете в листі: чи ця решта, то та, що не витрачена на видання? чи може це решта од заробітку (чого по Вашій облічі видатків не виходе). Тим-то я не знаю, як і написати Вам одповідь на третій пункт: «що має зробить спілка з рештою капіталу?» Коли є гроші, ще не витрачені на видання перекладів Шекспіра, то наслідники бажають, щоб за ці гроші був незабаром виданий Кулішів переклад з Байрона («Байрон» – том І). Рукописи цього перекладу на схованці в Чернігівському музеї В. В. Тарновського, й добродій Шраг може напитати в Чернігові переписчиків і одіслати копії у Львів. З Вашого листа, котрого маю зараз вислать добродійці Кулішевій, вона може допевнитись і пересвідчиться, що заробітку не дуже вже багацько.

З пошануванням зістаюсь

Ів. Нечуй-Левицький.

Примітки

Подається вперше. Автограф у відділі рукописів Львівської державної наукової бібліотеки Міністерства культури УРСР, ф. В. М. Гнатюка, № 101/п. 18.

В кінці листа дописка В. Гнатюка, адресована І. Шрагові:

«Високоповажний добродію!

Посилаю Вам копію листа д. Івана Левицького, якого я запитував також у сій справі як одного з посередників так, як д. Лисенка. Робіть із тим, що уважаєте за потрібне.

З правдивим поважанням

Волод. Гнатюк».

Видавнича спілка – Українсько-руська видавнича спілка, кооперативне товариство, засноване у Львові 1899 р. з ініціативи М. С. Грушевського.

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 484 – 485.