«Замкнім залізні двері...»

Клим Поліщук

Замкнім залізні двері. –

Не віяти вітрам. –

Органний гнів містерій

Жахне мовчазний храм…

Благально зойкнем – «Жити»!

Крізь вікна мертвий світ. –

Навколо мармур; плити

І пил минулих літ…

Простягнем спраглі руки

В сумний сутінок стель:

– Збуди в нас творчі муки,

Забутий Рафаель…

Там площі і майдани,

Безумство й розпач днів,

Трибуни і кайдани

Й революційний спів…

Ми тут, усіми гнані.

Самотні і святі,

Могутні й неспізнані,

Як арфи золоті…

На мармур чоло чисте. –

На серце ніжність рук. –

Огненно-промениста

Засяє радість мук…

1920 р. 19 IV. Київ.

Примітки

Подається за виданням: Поліщук К. Звуколірність. – Станіслав-Коломия: Бистриця, 1921 р., с. 30.