Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Пісня («Повій, вітре, на Вкраїну…»)

Степан Руданський

Варіанти тексту

Повій, вітре, на Вкраїну,

Де покинув я дівчину,

Де покинув чорні очі…

Повій, вітре, з полуночі!..

Між ярами там долина,

Там біленькая хатина;

В тій хатині голубонька,

Голубонька-дівчинонька…

Повій, вітре, до схід сонця,

До схід сонця, край віконця;

Край віконця постіль біла,

Постіль біла, дівча мила.

Нахилися нишком-тишком

Над рум’яним, білим личком;

Над тим личком нахилися,

Чи спить мила – подивися.

Як спить мила, не збудилась,

Згадай того, з ким любилась,

З ким любилась, і кохалась,

І кохати присягалась…

Як заб’ється їй серденько.

Як дівча здихне тяженько,

Як заплачуть чорні очі,

Вертай, вітре, к полуночі!..

А як мене позабула

Та нелюба пригорнула,

Ти розвійся край долини,

Не вертайся з України!..

Вітер віє, вітер віє,

Серце тужить, серце мліє,

Вітер віє, не вертає,

Серце з жалю розпукає.

24 июля 1856 года. С[анкт]-П[етер]б[ург]

Примітки

Вперше надруковано в ж. «Основа», 1861, № 1, стор. 95 – 96. Автографів два: «Співомовки 1851 – 1857», стор. 71, звор. – 72, звор., і «Співомовки 1861», стор. 127 – 128. Подається за автографом 1851 – 1857 рр.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 40 – 41.