«Зіходить місяць, гаснуть зорі...»

Михайло Старицький

Зіходить місяць, гаснуть зорі,

З-за гаю спів несе луна…

А із колишнього, мов з моря,

Знайома мрія вирина

Й витає знову наді мною…

Мій крине, скроплений росою!

З тобою ледве ми зійшлись

На ту хвилину – й розійшлись

До віку вишнього, до суду;

Але твій образ дорогий,

Мов промінь сонячний, благий,

Зігнав з очей моїх полуду

І хоч на мить, а освітив

Сумноту хмурих моїх днів.

Де ти тепер, в якому краї?

Чи так же в очіх чарівних

Твоїх кохання й сила сяє?

Чи, може, літа дошкульні

Покрали все – вогонь і вабу,

Тебе постаріли на бабу

І навіть в душу аж саму

Уже навіяли зиму?

Чи й то… обридли бідкування –

І ти з-за хліба, з-за тепла

Якомусь пану продала

Свої найкращі поривання

Та серед розкоші й пишнот

Забула скорбний свій народ?

Ні, ні! Пробач ти, квіте красний,

За слово марне та старе:

В твоїй душі глибокій, ясній

Вогонь не згасне, не замре,

Бо все, що малось в ній святого,

Було не з голосу чужого,

А перемучене своє…

Не словом – ділом ти життя

За брата щиро покладала […]

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

[1882]

Примітки

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. II, К., 1883, стор. 16 – 18. Друкується за цим виданням.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 130 – 131.