Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Києвознавство / Київські острови та… / Розділ 2. Історія київських… / 2.1. Періодизація

Київські острови та прибережні урочища
на Дніпрі – погляд крізь віки

Розділ 2. Історія київських островів та заплавних урочищ

2.1. Періодизація

Парнікоза І.Ю.

. Дніпровська долина у Києві використовувалася людьми здавна. Перші стоянки належать до часів пізнього палеоліту, починаючи з відмітки біля 20 тис. років тому. Це ера мандрівних мисливців на мамонтів, а потім північних оленів. В часи мезоліту в районі Києва кочують тайгові мисливці та рибалки. Натомість перші суто заплавні поселення землеробів та рибалок виникають в неоліті V-III тис. до н.е. Ще В. В. Хвойка, який відкрив у Середньому Подніпров'ї цілу серію нових пам'ятників і культур, прийшов до висновку про незмінність господарського типу населення Подніпров'я від неоліту до VIII-X ст. (Комар, 2012). Дійсно, закладений в неоліті спосіб господарювання, зокрема використання ресурсів заплави як пасовищ, сінокосів та місць для риболовлі, збору молюсків та раків, полювання в подальшому принципово не змінювався аж до ІX ст, коли перша частина дніпровської заплави у Києві – Поділ була необоротно вилучена з природного середовища та трансформована в житловий район.

людина палеоліту трипільське житло
Рис.2.1.1. Людина палеоліту, реконструкція Рис.2.1.2. Трипільське житло, малюнок В. Хвойки

. У давньоруський час, коли виникають міста, до орбіти господарських інтересів центру Русі – Києва, окрім Подолу, де формується один з найстаріших районів Києва, потрапили Оболонські та Придеснянські луки (Урочище Радосинь, Милославичі); а також низка островів: Труханів, Долобецький (на той час частина Труханового), Муромець (давньоруське городище у Чортория), острів навпроти Видубицького монастиря (суч. Нижня Теличка), південна заплава в районі Жукового острова та Конча-Заспи та ін. Подекуди тут зводяться укріплені городища – Городець Пісочний, городище на о. Муромець, двір на острові напроти Видубичів тощо, Проте на більшості згадуваних заплавних територій стаціонарних поселень не було і вони використовувалися традиційно для заготівлі ресурсів. На цьому етапі людський вплив на природній гідрорежим Дніпра у межах Києва був ще майже непомітним, а норовливий Дніпро до ХІІ ст. щорічно затоплював навіть Поділ.

Розкопки кварталів давньоруської забудови Розкопки фундаментів церкви Богородиці Пирогощі
Рис.2.1.3. Розкопки кварталів давньоруської забудови на Подолі Рис.2.1.4. Розкопки фундаментів церкви Богородиці Пирогощі на Подолі

Протягом досліджуваного етапу київська заплава відгравала ще одну дуже важливу роль – ритуальну, тут знаходилися священні язичницькі діброви, традиція шанування яких зберігалася ще довго після введення християнства.

Період, що включає історичний відрізок монгольсько-литовсько-польського панування в Києві, а також Київ у складі російської держави до середини ХІХ ст. Крізь часи тривалого запустіння Києва (коли острови та прибережні урочища або не використовувалися зовсім, або на них були окремі невеличкі двори), веде нас у час, коли дніпровські заплавні урочища та острови стали зоною боротьби господарських інтересів київських монастирів та міщан. Характеризувався поступовим зростанням антропогенного впливу. Розвивається мережа поселень: с. Микільська Слобідка (суч. житлові масиви Лівобережний (к. ХV ст.), с. Бортничі (ХV/ХVI ст.), с. Позняки та Воскресенська слобідка (суч. Воскресенський житловий масив) (ХVI ст.), с. Троєщина (ХVII ст.), хутір Дарницький та Кухмістерська слобідка (територія суч. Березняків) (ХVIII ст.).

людина палеоліту Вид на Лавру з сучасного Венеціанського острова, поч. ХХ ст.
Рис.2.1.5. Шляхтянка XVIII ст., реконструкція Рис.2.1.6. Вид на Лавру з сучасного Венеціанського острова, поч. ХХ ст.

У ХVIII ст. було здійснено перші ґрунтовні зміни гідрорежиму Дніпра. Розпочалося все 1737 р., коли для проходу суден з Дніпра безпосередньо до Почайни прорили канал через піщану Почайнинську косу. Це призвело до її розмивання та формування сучасних абрисів Труханового острова. У 1777 р. сапери з Петербурга роз’єднали до того з`єднані між собою острови Муромець та Труханів, з’єднавши Чорторий із Дніпром каналом Пробитець (План.., 1990), а у 1792-93 рр. спорудили спеціальну греблю, яка відхилила туди головну течію Дніпра.

. Період, коли дніпровська долина зазнає першої потужної хвилі трансформації. Адже починаючи з середини 40-х рр. ХIХ ст. київські острови та прибережні урочища починають використовуватися як резерв міських територій для поселення та ведення гсоподарства. У цей час розбудовуються слобідки на Трухановому острові та Венеціанському (Передмостова слобідка), збільшуються існуючі лівобережні селища. Формуються нові хутори, як, наприклад, Зательбин Березняк (частина суч. житлового масиву Березняки) чи Ліски (частина суч. житлового масиву Стара Дарниця – Ліски).

Кияни поч. ХХ ст., пам`ятник Київському трамваю Вид а долину Дінпра у Києві, д.п. ХІХ ст.
Рис.2.1.7. Кияни поч. ХХ ст., пам`ятник Київському трамваю Рис.2.1.8. Вид а долину Дінпра у Києві, д.п. ХІХ ст.

Острівні території стрімко входять до господарської системи міста, що значною мірою підриває їх екологічний стан. Наприкінці 1840-х рр. розпочато масштабні роботи з регулювання гідрорежиму Дніпра у межах Києва. Це призвело до зімни водності окремих його рукавів та динамічної зміни обрисів берегової лінії дніпровських островів. У 1870 р. було пущено Дарницький залізничний міст, дамба якого призвела до перекриття Лисогірського рукава Дніпра (на той час головного) та суттєвої зміни абрисів району Галерних островів. У 1897-99 рр. будується київська Гавань. Відбувається розвиток пароплавства у зв’язку з чим розбудовується система пристаней та ремонтних майстерень. Розвивається селище працівників пароплавних майстерень на Трухановому острові.

Революційно-воєнний етап 1917-1920 рр. Відзначився поширенням на дніпровську долину у м. Києві революційних та військових дій в часи громадянської війни. супроводжувався руйнуванням всіх мостів та різкою зміною об’єктів та суб’єктів користування дніпровськими островами та прибережними урочищами.

Міжвоєнний радянський період 1920-1941 рр.. Позначився продовженням трансформації річкової долини у Києві, зокрема перекрито дамбою головне річище Дніпра в районі острова Чернечий (Водників). Берег тут намито у зв’язку з грандіозним будівництвом залізничного тунелю під Дніпром. Період супроводжувався суттєвими змінами в організації та функціонуванні острівних та прибережних поселень. В 1923 р. селище Дарниця та прилеглі поселення було включено до складу Києва. А у 1935 р. усі населені пункти лівобережжя, за виключенням Вигурівщини, Троєщини та Бортничів, включено до щойно створеного Дарницького району Києва.

Період другої світової війни 1941-1943 рр. Відзначено військовими діями в місті, повторним руйнуванням усіх київських мостів, знищенням поселень на Трухановому острові та Передмостовій слобідці, а також руйнуваннями в лівобережних слобідках та селах.

Повоєнний радянський період 1943–1991 рр. Період відновлення життя в дніпровській долині, побудови та перебудови мостів, подальшого входження прибережних територій до зони господарювання м. Києва. Характеризувався як стрімкою забудовою (вперше застосовано гідронамив на Русанівці, а згодом таким чином розбудовуються нові і нові мікрорайони), так і виведенням окремих елементів дніпровської долини до комплексу рекреаційно-паркових зон каркасу озеленених територій міста. В 1988 р. до складу міста включено с. Троєщина (на той час поглинуло свого попередника с. Вигурівщину) та Бортничі (суч. Дарницький район).

Сучасний період 1991-2013 рр. позначився як бездумною експлуатацією дніпровських урочищ в якості територій для прибуткового будівництва так і поверненням до визнання природоохоронного значення дніпровської заплави та створення об’єктів природно-заповідного фонду в дніпровській долині. Період триває понині і характеризується протистоянням свідомих верств киян, екологів та краєзнавців з тимчасовцями з Київської влади та олігархами. За опитуванням центра Разумкова у 2006 р. 88,2 % киян бачать Труханів острів парковою зоною та виступають проти його забудови.

У подальших розділах розглянемо історичний шлях дніпровської долини у м. Києві згідно з вищенаведеними історичними періодами докладніше.

Перелік використаних та рекомендованих джерел:

Комар А. В. Киев и правобережное Приднепровье / В кн. Русь в IX–XI веках: археологическая панорама / Ин-т археологии РАН; отв. ред. Н. А. Макаров. – Москва; Вологда: Древности Севера, 2012 – 496 с.

План города Киева. Додаток до:Берлинський Максим. Короткий опис Києва. Репринтне відтворення видання 1820 р.— К., 1990.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 2370

Модифіковано : 26.04.2019

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.