Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Києвознавство / Київські острови та… / Розділ 2. Історія київських… / 2.9. Заплава Дніпра у Києві в…

Київські острови та прибережні урочища
на Дніпрі – погляд крізь віки

Розділ 2. Історія київських островів та заплавних урочищ

2.9. Заплава Дніпра у Києві в 1943-2000 рр.: зелений період та гідронамив

Парнікоза І.Ю.

Спить натомлене місто

Мирним лагідним сном,

Ген вогні, як намисто,

Розцвіли над Дніпром…

І. Шамо «Києве мій»

Відновлення мостів. Відбудовою Подільського залізничного мосту через Дніпро у Києві 1945 р. закінчилася діяльність загону з відбудови мостів № 2 (Дзівалтовський, 2004). З часу відновлення Подільським мостом проходить лише одна залізнична колія, хоча сама Північна кільцева лінія двоколійна. Міст є допоміжним — у цей час він використовується переважно для вантажних залізничних перевезень, також кілька разів на добу мостом проходять приміські електропоїзди.

Рис. Вид на Подільський залізничний міст – додатковий залізничний міст столиці (фото І.Ю. Парнікози) Рис. Могила славетного київського мостобудівника І.Ю. Баренбойма на центральній алеї Байкового кладовища (фото І.Ю. Парнікози)

Першочерговим заходом, реалізованим у повоєнному Києві на Дніпрі, було продовження відновлення мостів. Нагадаємо, що після взяття Києва у листопаді 1943 р. саперними частинами Радянської Армії був споруджений низьководний Наводницький міст, який проіснував до весни 1944 р. Він був єдиним, яким відбувалося залізничне сполучення. В 1944-1953 р.р. діяв висоководний міст. Після відбудови 1946-1949 р.р. Дарницького залізничного мосту він був розібраний. Одночасно майже по трасі сучасного моста Патона зводиться ще один міст – автомобільний, який функціонував до закінчення будівництва мосту Патона. У серпні 1945 р. з метою відбудови зруйнованих війною мостових споруд і будівництва нових, у системі Наркомату шляхів сполучення СРСР було створено Мостобудівне управління Верхньодніпровського басейну Головного будівництва мостів НКШС (будівництво мостів № 1). Місцем дислокації його було обрано Київ. Головою нового формування 1950 р. було обрано І.Ю. Баренбойма.

Першими відбудованим після війни мостом став Дарницький залізничний (1949 р.). Діючий міст споруджено за проектом Київського філіалу інституту “Проектстальконструкція” (головний інженер – М. Руденко). В 1946–1950 р.р. встановлювалися бики на забивних залізобетонних палях та проміжні опори на кесонах, які вперше виготовлялися поточно-швидкісним методом й опускалися гідромеханізованим способом (так званий сліпий кесон). Прогінні будови були виготовлені на Дніпропетровському заводі металоконструкцій ім. І. Бабушкіна й змонтовані Мостозагоном № 2 під керівництвом інженера-будівельника І. Баренбойма (). Після відбудови цього мосту залізничне сполучення почало здійснюватися ним, тимчасовий же висоководний міст був розібраний.

Рис. Вид на Дарницький залізничний міст – головний залізничний міст столиці (фото І.Ю. Парнікози)

Рис. Наводницький тимчасовий висоководний міст, який функціонує як залізничний, 1946 р. Праворуч видно зруйновані бики довоєнного капітального автогужового Наводницького мосту ().

Відновивши Подільський та Дарницький залізничні мости, Баренбойм продовжував будівництво довоєнного капітального автогужового Наводницького (не плутати з існуючим Наводницьким висоководним тимчасовим мостом, що з 1944 р. діяв поруч). На той момент від нього залишалися лише рештки довоєнних опор, які видно на знімку 1946 р. За два роки до завершення мосту вже проводилися заходи з благоустрою прилеглої до нього території. Адже тут на ділянці заплавної тераси біля лаври, у гирлі невеликої р. Наводничі, забраної до колектору, знаходився піщаний масив, що періодично затоплювався, на південь від якого знаходилася невелика затока (існує і дотепер, південніше мосту ім. Є.О. Патона).

Рис. Піщані наноси у гирлі Наводничів, 1941 р., на передньому плані палі спаленого Наводницького мосту (фото І.Ю. Парнікози) Рис. Міст ім. Патона, 1950-і р.р. Добре помітним є парк, що створюється на місці колишніх піщаних наносів у гирлі Наводничів ().

Печерський виконком 4 жовтня 1951 р. ухвалив закласти коло мосту «парк для трудящих міста та району».

Так у 1951 р. виник суч. Наводницький парк (довгий час Парк ім. Примакова (тут встановлений бюст цього радянського військового діяча, який у червні 1937 р. був заарештований та розстріляний разом з М. Тухачевським, бюст 1970 (мист.). скульп. Ф. Коцюбинський, арх. І. Шмульсон)), в якому згодом розмістили скульптурну групу 1982 р. на честь засновників Києва, яка стала одним з символів столиці України (Скульп. В. Бородай, арх. М. Фещенко).

Рис. Скульптурна група на честь заснування Києва у Наводницькому парку (фото І.Ю. Парнікози) Рис. Міст ім. Патона, суч. стан (фото І.Ю. Парнікози)

Будівництво нового мосту здійснювалося за проектом Київського відділення інституту «Проектстальконструкція». Будівництво мостів № 1 Баренбойма будувало міст у співдружності з Інститутом електрозварювання ім. Патона Академії наук, внаслідок чого вперше в історії постав суцільнозварний міст довжиною понад 1,5 км.

Міст має чудове архітектурне оформлення. На ньому 104 щогли для ліхтарів, художнє чавунне литво на парапеті, граніт на обличкуванні конструкцій та інші оздоби.

Рис. Оздоблення моста ім. Патона (фото І.Ю. Парнікози) Рис. . Відкриття мосту ім. Є. Патона, 1953 р. Праворуч видно ще існуючий висоководний міст, діючий як автомобільний (за ЦАКФФД, http://486.livejournal.com/31268.html)

Офіційно його відкрили 5 листопада 1953 р. Траса мосту була прокладена так, що його середина припала на саму кінцівку Венеціанського острова, на якій наразі знаходиться база відпочинку. Після закінчення будівництва моста ім. Патона діючий поряд з ним з 1944 р. (з 1949 р. як автомобільний) тимчасовий висоководний Наводницький міст поступово розібрали. На згадку лишився лише залишок бика біля узбережжя Венеціанського острова.

Рис. Залишок бика висоководного мосту біля узбережжя Венеціанського острова (фото І.Ю. Парнікози)

Будівництво ГЕС. Суттєво позначилося на абрисах дніпрової долини також введення до дії 1964 р. Київської ГЕС. Адже рівень Дніпра змінився, зменшилися повеневі явища. Внаслідок цього деякою мірою змінились абриси островів та берегової лінії. Значними стали також наслідки створення Київського водосховища, яке розташовано вище міста. Поява ГЕС призвела до суттєвого зменшення коливань рівнів і витрат води – раніше вони були більшими, ніж тепер. Адже стік Дніпра зарегульовано, втім, неврегульованим залишається стік р. Десни.

Рис. . Абриси Дніпрової долини на схемі Києва, 1960 р. (до будівництва Канівської ГЕС): Острів Великий Північний (1), суч. урочище Кільнище (2?) острова Муромець (3), острів Чичин (4), Оболонь (5?) та урочище Наталка (6), острів Лопухувате (7), урочище Горбачиха (8), Труханів острів з Західним та Східним (Лісовим) півостровами (9), Долобецький острів з суч. абрисами (10), Венеціанський острів (11), район Видубицького озера з показним навпроти нього островом-мілиною – суч. острів Малий (12), острів Великий Південний (13), Галерний острів (14), Осокорківські луки (15), Жуків острів (16), острів Водників (17), Козачий острів (18), острів Круглик (Ольжин, 19)

Рис.. Абриси Дніпровських островів на схемі Києва 1979 року (після будівництва Канівської ГЕС): Оболонська затока та її коса (1), острів Муромець (2), Троєщинські луки (3), урочище Горбачиха та Русанівські дачі (4), Труханів острів з Західним та Східним (Лісовим) півостровами (5), Долобецький острів (6), Гідропарк з розташовано навпроти Русанівкою (7), Видубицьке озеро (8), острів Верби (9) та острів Великий Південний (10)

У зв’язку із створенням Канівського водосховища у 1974—1976 рр. було також проведено значні роботи з інженерної підготовки Дніпровської долини у Києві. Інженерними спорудами були захищені від затоплення землі площею 23 тис. га між греблею Київської ГЕС і с. Козин на правому березі та с. Вишеньки на лівому. Загальна довжина ділянки склала 36 км. На території центрального пляжу було проведено вертикальне планування, підсипані та намиті низькі місця. Вирівняні круті схили. Таким чином збережений неповторний за красою природний ландшафт водно-зеленого діаметра Києва, що протягнувся Дніпром на 30 км. Всього від затоплення та підтоплення захищено більше 120 км2 території (Шулькевич, Дмитренко, 1982).

Після спорудження Канівської ГЕС найбільша ріка України стала значно ширшою. Підпір води призвів до уповільнення течії. У свою чергу це спричинило часткове заростання русла (Вишневський, 2010).

Гідронамив. Ще одним фактором, що суттєво змінив конфігурацію берегової лінії Дніпра у межах міста, стали роботи з гідронамиву нових міських районів.

Зокрема, значно змінюються абриси берегової лінії Дніпра під час розбудови Русанівки (1960-1961 рр.), Лівобережного (1970-і р.р.), Березняків (ІІ пол. 1960—І пол. 1970-х р.р.), Оболоні (1974-1980 рр.), Воскресенки (1961-1982 рр.), Троєщини (1983-1985 рр.) та Осокорків-Позняків (1990-і рр.-наш час). Під час будівництва Оболоні трансформовано правобережну заплаву, зникли острови Чичин та тутешні затоки, натомість постали затоки Собаче Гирло та Оболонська. Така картина спостерігається вже на карті-схемі Києва 1979 р. Виникли нові острови: Вербовий (наша назва) на акваторії Собачого гирла та Оболонський навпроти острівної коси Оболонської затоки (є на карті-схемі 1987 р.). До 1987 р. земснаряди вирили сучасне озеро Верблюд. (На його місці було вузьке озеро (колишня протока) Лукове. Озера стариці Опечень перетворили на кар’єри для гідронамиву, а також створили нове кар’єрне озеро Редькине (Міністерка). У 80-і роки при гідронамиві Троєщини було суттєво змінено абриси суч. острова Лопухуватий на Чорториї північніше Московського мосту. Станом на ХІХ ст. та 1960 р. це була частина Муромця. Під час будівництва Московського мосту в 1970-х р.р. його було приєднано до лівого берега Чорторию. Таким його можна побачити на лоції 1982 р., картах-схемах Києва 1987, 1989 та 1991 р.

Рис. . Абриси Дніпрової долини на схемі Києва, 1989 р.: острів Великий Північний (1), Урочище Кільнище у гирлі Десни (2), заплавні луки, де згодом постане затока Доманя (3), приєднаний до лівого берега острів на Чорториї (4), Троєщинські луки (5), урочище Калиновий ріг (6), коса затоки Собаче гирло – колишній острів Псячий (7), Оболонська затока та її коса (8), острів Облонський (9), Острів Міжмостний (10), урочище Горобчиха (11), Труханів острів (12), Долобецький острів (13), Гідропарк (14), Видубицьке озеро (15), Русанівка (16), острів Верби (17), острів Великий Південний (18), урочище Покал (19), Галерний острів (20), Осокорківські дачі (21), Жуків острів (22), острів Водників (23)

Наразі ж його острів Лопухуватий являє собою самостійний острів на акваторії Чорторию неподалік від значно трансформованої ділянки лівобережжя – урочища Запісоччя. Під час гідронамиву Троєщини на лівому березі на місці впадіння у Дніпро однієї з стариць Десенки постала величезна затока Доманя, а також велике Лісове чи Алмазне озеро.

Величезних змін зазнала Позняківсько-Осокорківська заплава, внаслідок гідронамиву житлових масивів Позняки та Осокорки. Детальніше вплив гідронамиву при розбудові того чи іншого масиву на місці колишньої заплави ми розглянемо нижче.

Важливе значення мала заплава Дніпра в системі озеленених територій Киэва. Ось як описували програму розвитку зелених насаджень міста Н.М. Демин кандидат архітектури, начальник Управління генерального плану головного управління «Київпроект», Е.Е. Лишанський – головний архітектор проекту Генерального плану м. Києва у 1983 р.:

"Окрім створення нових парків на Оболоні, на Лисій горі, подальшого вдосконалення і постійної реконструкції парків, в найближчі десятиліття необхідно буде здійснити значний об’єм робіт з озеленення нових та реконструйованих житлових районів. Генеральним планом передбачається продовжити формування загальноміської системи зелених насаджень як єдиного цілого, своєрідного дерева, потужним стовбуром якого стане головний дніпровський водно-зелений діаметр , що протягнувся від гирла Десни до верхів’їв Канівського водосховища. А гілки цього дерева – неперервні ланцюги зелених територій, які уходять в глибину міської забудови, що включають парки, сквери, бульвари, озеленені двори які створюють передумови для того щоб пішохід, оминаючи транспортні магістралі, міг пройтися по місту тінистими алеями. Ми звикли, що головним скупченням зелені в Києві є дніпровська заплава. Це природно. І надалі нові прибережні парки потужними широкими смугами проляжуть біля води вздовж усієї Троєщини, Позняків і Осокорків. Сюди, до просторів Дніпра, звернений і головний парадний фасад міста, звідси відкриваються найбільш характерні київські панорами –історичного правого та сучасного лівого берегів" (В битве за Киев, 1983).

2.9.2. Оболонська (північна) правобережна заплава та острови у післявоєнному Києві 1943-2000 рр.

2.9.3. Острів Муромець у 1943-2000 рр.

2.9.4. Труханів острів у 1943-2000 рр.

2.9.5. Долобецький острів – урочище Горбачиха у 1943-2000 рр.

2.9.6. Острів Венеціанський (Гідропарк) у 1943-2000 рр.

2.9.7. Лівобережна заплава Дніпра у Києві у 1943-2000 рр.

2.9.8. Видубичі, острови Жуків, Чернечий (Водників), Конча-Заспа та ін. в період 1943-2000 рр.

2.9.9. Перелік використаної літератури до розділу Заплава Дніпра Києві в 1943-2000 рр.: зелений період та гідронамив

2.9.10. Галерея до розділу Заплава Дніпра Києві в 1943-2000 рр.: зелений період та гідронамив

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 392

Модифіковано : 26.04.2019

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.