Через терни – до зір. 2
Софія Малильо
Через терни – до зір! – слова могутні,
Що нам Сенека в спадок заповів.
Їх сила сяє нам з глибин віків
І сяятиме людськості в майбутнім.
Через терни – до зір! Через страждання,
Крізь братовбивства суєтних змагань,
Розпуку й біль гірких розчарувань –
До радості, до щастя, до братання!
Через терни – до зір! – слова спасенні, –
Для людськості і кожного із нас.
Над суттю їхньою не владен час :
У них – прогресу тайни сокровенні.
Якщо на тебе, друже, горе хлине
І ти знеможеш від його наруг,
Борись, гартуй характер, волю й дух, –
Тебе Господь ласкавий не покине.
О Україно, щедра і негорда!
Ти ще долаєш лих своїх терни,
Та сяють зорі нам з височини,
так само, як усім земним народам.
17/VII–1990.
Куди йдемо? Який тяжкий прогрес!
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
