«Щодень риданням повниться ефір…»
Софія Малильо
Щодень риданням повниться ефір,
риданням тих, кого вразили втрати.
Людина на людину йде, мов звір, –
калічити, нещадно убивати.
Ридань відлунням повниться ефір.
О, як нестерпно слухати це все!
По вінця серце сповнене тим горем.
З Балкан, Кавказу смертний смерч несе
тривогу й біль усім земним простором.
І гірко-важко слухати це все!
Коли скінчиться братовбивства гріх,
минулих лихоліть кривавий спадок?
Імперії розпались. Кривди їх
відчує ще й віддалений нащадок,
ненависті покутуючи гріх.
Червень 1992.
Куди йдемо? Який тяжкий прогрес!
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
