«Нас так багато в Матері-Землі!»
Софія Малильо
Нас так багато в Матері-Землі!
Вона несе через всесвітній простір
і наші втіхи, й горесті-жалі,
і ми їй – діти, не пришельці в гості.
Нас так багато в Матері-Землі!
Вона нас мчить через свої віки,
а ми, проживши мить її, минаєм,
і задля чого досвід наш гіркий,
ні разом всі, ні кожен сам – не знаєм.
Вона ж веде наш рід через віки.
І кожен з нас, мов та дрібна бджола,
запрограмована на творчі справи,
несе пилок до спільного кубла,
допоки квітнуть йому квіти й трави.
Бо кожен з нас – немов ота бджола.
Бо в кожного із нас – од роду дар:
творити мед, а не літати всує.
Але нам суджено сприймати лиш нектар
і цвіт отой, що нам його дарує.
Такий Природа нам судила дар.
І кажуть вчені, люди недурні,
що в плині всекосмічного процесу
ми, люди-бджоли, – на самому дні
морального й духовного прогресу.
Так твердять вчені, люди недурні.
І кажуть також: труд наш – недарма,
він все ж ледь-ледь слугує Вищим силам,
а як і чим – нам загадка німа,
допоки нас не прихистить могила.
Тож пам’ятаймо: труд наш – недарма!
22/X-1991.
Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ
|
