Життя і смерть
Софія Малильо
Життя і смерть змагаються щомить
в земній невпинній нашій круговерті.
То там, то тут марш-реквієм звучить.
Пройнявшись ним до глибини на мить,
ті, що лишаються, все ж вірять у безсмертя.
Бо всупереч загибелі всіх мрій,
наперекір усім розчаруванням,
немов чаклунський чарівний настій,
життя п’янливий і терпкий напій
людину сповнює буття жаданням.
Усе нам загадка у тім бутті –
походження й подальша доля виду.
Якій, чиїй ми служимо меті?
Чи не загине людство в майбутті,
як згинула міфічна Атлантида?
Життя і смерть змагаються щомить
в земній невпинній нашій круговерті.
То там, то тут марш-реквієм звучить.
Пройнявшись ним до глибини на мить,
ті, що лишаються, все ж вірять у безсмертя.
2/III-1992.
Куди йдемо? Який тяжкий прогрес!
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
