Оскар Уайльд (1854 – 1900)
Зіньчук І.
Народився 16 жовтня 1854 р. в Дубліні (Ірландія) у сім’ї лікаря Вільяма Уайльда і письменниці Джейн Франціски Елджі. Отримав класичну освіту. Естетичні погляди фомувались у дублінському Триніті-коледжі та оксфордському коледжі св. Магдалени/
1881 p. Виходить перша збірка його поезій. 1882 – 1888 рр., щоб здобути кошти на утримання сім’ї, редагує дамський журнал «Жіночий світ» (англ. Woman’s World), часопис «Драматичне рев’ю» (англ. Drama Review).
У 1888 p. вийшла друком збірка казок «Щасливий принц» (англ. The Happy Prince and Other Stories).
1891 p. з’являється збірка «Злочин лорда Артура Севіля» та інші оповідання” (англ. Lord Arthur Savile’s Crime and Other Stories), ще деякі праці, а також єдиний його роман «Портрет Доріана Грея» (англ. The Picture of Dorian Gray), який, приніс доволі неслави: скандал, процес, суд і дворічне ув’язнення.
Успіх і визнання принесли автору його п’єси «Віяло леді Віндермір» (англ. Lady Windermere’s Fan, (1892), «Жінка, не варта уваги» (англ. A Woman of No Importance, (1893), «Ідеальний чоловік» (англ. An Ideal Husband, (1895). І все ж кращою вважається п’єса «Як важливо бути поважним. Легковажна комедія для серйозних людей» (англ. The Importance of Being Earnest, (1895).
Останні роки життя, провів у Франції, де оселився після звільнення з тюрми під придбаним ім’ям, зазнав там матеріальної та духовної скрути. Помер у Парижі 1900 року.
„Портрет Доріана Грея”
Художник Безіл Голуорд створив портрет вродливого юнака Доріана Грея, який здавався йому досконалою істотою. Працюючи над портретом, художник вкладає в нього всю свою душу, щоб передати не тільки зовнішню красу, а й духовний світ юнака. Портрет став відображенням душі свого прототипу. Лорд Генрі пробуджує у Доріані заздрість до вічної краси і молодості свого портрета „…Якби це я міг лишатися вічно молодим, а старішав – портрет!, я віддав би за це саму душу”. Він спровокував Доріана на постійне прагнення дозволених і недозволених насолод, які тепер стали сенсом його життя. Зустріч і дружба з Доріаном мають фатальні наслідки для оточуючих: самогубства, тюремні вироки, смерті. „кажуть, що близькість до вас псує кожного, і що досить вам заявитись у дім, як слідом приходить ганьба” – з сумом говорить Безіл. Портрет, який раніше був відображенням зовнішньої вроди юнака, тепер став дзеркалом його душі. Безіл закликає Доріана до молитви і каяття, але юнак вбиває друга. Автор показує зовнішню красу, і потворність внутрішнього світу головного героя, у цьому полягає ідея аморальності краси Доріан перестає відгукуватись на події реального життя. Навіть звістка про самогубство закоханої в нього артистки не справляє на нього особливого враження. Так О. Уайльд пропагує ідею відстороненості від реальності. Він вважає, що: „Необхідно стати глядачем власного життя, щоб уникнути страждань у зіткненні з брутальною дйісністю”. Сібіла Вейн пристрасно закохана у Доріана не може зображати образи на театральній сцені і саме тому втрачає його кохання. Юнака цікавило лише її артистичне вміння, а не внутрішній світ дівчини.
„Портрет Доріана Грея” – поєднання піднесеного і буденного, романтичного і реального.