Понад Дунай глибокий

Запис Ю.Федьковича

Понад Дунай глибокий

Виріс явір високий,

А на яворі жовтий цвіт,

Та пішла слава на ввесь світ.

Пішла слава такая,

Що дівчина гуляла,

Ще й збан з медом носила,

Ще й козака просила:

– Гий, козаче, козаче,

Що ж ти думаєш, ледаче?

Чо-сь перестав вже ходить?

Чи-сь перестав мя любить?

– Та як тебе любити?

Як до тебе ходити?

І ворота скрипливі

І сусіди брехливі.

– Я ж воротам догожу,

Кружок лою підложу,

Я й ворогам раду дам,

Бочку пива, меду збан.

Ходім, милий, до попа,

Коли твоя охота:

Нехай дасть нам в церкві слюб

Ворожечкам на погуб.

– Ба ходім, мила, на воду,

Та подивімся на вроду:

Вродо ж наша прекрасна!

Та доле ж наша нещасна!

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 54, арк. 54 зв. – 55).

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 75 – 76.