«Під променем Альдебарана…»

Порфирій Горотак

Ночь тиха, пустыня внемлет Богу…

Лермонтов

Під променем Альдебарана

в Сахарі я перегортав

священні сторінки Корану,

пророцтва ті на віру брав.

Вино я виплеснув з бокалу

і прислухавсь: у далині

джунглисто гавкали шакали

і бедуїн співав у сні.

Верблюди спали десь в оазі,

хропли у пальмовім гаю,

а місяць у лазурній вазі

промінність розсипав свою.

Враз лева крик роздер ту тишу,

що у пустелі залягла…

Тобі листа, о Лідо, пишу:

чом ти зо мною не була?

Ти теж би скрикнула в екстазі,

мені стрибнула б до колін,

і ми зблукали би в оазі

в рясну екзотику рослин…

Схилившись мовчки над Кораном,

листаю тихо сторінки,

дзюрчить джерельно жаль фонтаном

на спрагнені сухі піски.

Хроплять під пальмами верблюди,

дрімає у кущах баран,

що завтра на шашлик нам буде,

і світло ллє Альдебаран.

7. 8. 1944

Примітки

Ночь тиха, пустыня внемлет Богу – рядок з поезії М. Ю. Лермонтова «» (1841).

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 256 – 257.