Таємниця

Порфирій Горотак

Ой цитьте та мовчіте

та нікому не кажіте!

Цитьте!

Народна пісня

На зрадь нікому, Лідо люба,

того, що врешті мусиш знать:

я правнук злобного сукуба,

прапрадід мій – інкубин зять.

Магістер я демонологій

і доктор бісових всіх прав,

любови й кабали дороги

давно я простудіював.

Ще досі корінь мандрагори

на шиї ношу у вузлі

і на баварські Лисогори

на чорнім часто мчу козлі.

Вирує там вже тарантелла,

чека рогатий Бефарот

і обіймає Сатанелла

мене – нащадка Астарот.

У переверть, немов колеса,

ідуть бісиці і біси,

розпочинає чорна меса

на всі пекельні голоси,

гримить безстидна сарабанда,

я заклинаю з чорних книг,

і падає пекельна банда

мені підлесливо до ніг.

Коли підношу пентаграму –

усе німіє і тремтить,

як я у жертву Білу Даму

розпочинаю приносить…

А потім знов сюди вертаю,

як звичайнісінький студент.

Ніхто, ніхто, ніхто не знає,

що я Люциферів доцент!

Якщо не зраджений я буду,

у тайні здержиш ці слова, –

то будем ми в страшному Вуду

для всього, Лідо, з пекла люду

Мамалюа й Папалюа!

5. 6. 1946

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 259 – 260.