Туга за робінзонщиною

Порфирій Горотак

Пам’яті Данієля Дефо

Я хотів би бути Робінзоном

і виховувати лам;

пальмі, що не стала ще вазоном,

стиха мовити «Madame!»

Сиром лам’ячим мою печеру

догори б я загатив;

пальмове вино, мов із патери,

із долонь би просто пив.

Не читав би я газет ніколи,

полював би цілий день

і на спеці тій ходив би голий,

наче той обдертий пень.

Рибу я б собі ловив помалу

та зі звірми мав би стик,

а піймавши злого канібала,

з нього смажив би шашлик.

Там були б кокоси і банани,

а в кокосах молоко, –

не консерви в коробках бляшаних,

що їх дістає Грицько.

Не ходив би я тоді до кіна,

закруглив би черевце,

бо ковтав би тільки вітаміни,

вітаміни В і С.

Та життя свавільне і жорстоке,

бо загнало у куток,

і не зробиш на Гаваї скоку:

маєш унрівський пайок.

Але ж я хотів обнять оленя,

чоколяду дарувать

не Парасці, Прісьці чи Олені, –

нею ламу годувать.

Я хотів би бути Робінзоном,

хочу жити, як Адам,

пальмі, що не стала ще вазоном,

мовить пошепки: «Madame!»

Тіроль, 9. 9. 1945

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 254 – 255.