1. Новий імператор – Петро 3-й
Микола Лазорський
Осінь… Важким туманом повита Нева. Густою пеленою закутав той туман гранітні її береги, прилип до вузьких каналів, таких холодних і темних о цю пору, сповз аж до вогких підмурувань величавих палаців і заглянув навіть до цвілих підвалів. В імлистому повітрі ледь бовваніє Петропавлівська фортеця, і мокре листя вимальовується жовтими плямами на ажурних гратах Літнього саду. Біжить у далечінь рівною стрілою Невський проспект, ховаючи в молочному обрію і міст, і бронзових коней [50], і силуети натовпу. Гострий вітер жене з водних просторів Балтики розідрані купи чорно-сивих хмар. Наче наполохані птиці летять вони у невідомі краї, туди, де за туманною Скандинавією ховається таємничо сніжна Північ. Скісний дощ раз-у-раз січе торцевий тротуар, сірі одноманітні купи будинків, оголені сади, людський натовп.
Але петербуржці не вважають на негідь. Заклопотано снує люд по всьому проспекту, виринає з сумежних вулиць, зникає в густій імлі. Над головами коливаються мокрі парасолі, перехожі щільно кутаються у фризові шинелі, ротонди, салопи, пледи. Англійські бігуни мчать у холодний туман, пробігають карети з золотими гербами, високі кеби з машталірами в циліндрах і з бичками в руках; котять темно-зелені ландо, легкі фаетони, важкі берлини, звичайні лінійки. Преображенці, підіймаючи високо ногу, щосили б’ють закаблуком по асфальту. Полк вже перешиковано в зелені мундири з білими перев’язами на манір пруського однострою. Змінено й рушниці на ті ж пруські.
В таких же мундирах, але з синіми перев’язами виступають семенівці, тоді інгерманландці, фузилери, галопують на конях кавалергарди, улани, кірасири, єлисаветинські драгуни: усі маршують до імператорського палацу, щоб бути там точно о восьмій годині ранку. Сам імператор приймає параду. Точно, хвилина в хвилину, зробить развод; точно, хвилина в хвилину, вислухає рапорт генерала-шефа; точно, хвилина в хвилину, дасть кожному командиру полка наказ; точно, хвилина в хвилину, виїде на манеж інспектувати муштру верхової їзди. Запізнився бодай на хвилину, буде суворо покараний. За кепсько припасованого пояса, не за правилами надітого кашкета, пристебнутого криво реміня, не чистого гудзика – шпіцрутени. За більші провини – штрафний батальйон, ті ж шпіцрутени «до смертного забою», тюрма, для офіцерів – «розжалування», Сибір. Імператор завів так само й субординацію на пруський копил.
Понурий о цю пору Петербург мало радів з приводу «восшествія» на престол імператора Петра III [51]. Петербуржці хмарно пробігали вулицями, кожен самотною з своїми клопотами, кофейні спорожніли, в театрах не було густо. Усі вже знали, що імператор виготовляє наказ, дивацький наказ про час, коли петербуржці мусять лягати спати, гасити вогні в будинках; час, коли мусять вставати, бігти на «службу» й ходити до церкви. Передавали пошепки, що скоро заборонять купувати карети, виписувати з-за кордону речі для розкоші; дозволять театр раз на тиждень і то тільки вдень; заборонять балі, журфікси та пікніки.
Петербуржці причаїлись і з великим подивом слухали новини, незвичайні новини.
Сумно було о цю пору в Північній Пальмірі.
Примітки
50. Бронзові коні на Анічковому мосту роботи скульптора П. Клодта були встановлені в 1830-х роках. – М. Ж., 24.02.2024 р.
51. Єлизавета померла 25 грудня 1761 р., і Петро 3-й негайно вступив на престол, а 28 червня 1762 р. уже був скинутий. Так що ані однієї осені він в імператорах не перебув. – М. Ж., 24.02.2024 р.
Подається за виданням: Лазорський М. Гетьман Кирило Розумовський. – Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1961 р., с. 452 – 453.