Російська серенада

Володимир Самійленко

(виконується з акомпанементом балалайки)

Нащо здалась нам культура,

Нащо новії думки?

Є в нас широка російська натура,

Є в нас міцні канчуки.

Нащо здалась нам просвіта,

Нащо ідеї нові?

Тисячу років без них пережито,

Ми ж іще й досі живі.

Нащо нам дбать, щоб признали

Скрізь у Європі нам честь?

Є в нас міністри, князі, генерали,

Батюшка цар у нас єсть.

Ми не рвемось на свободу

й другим її не дамо,

Бо ще Крилов написав, що народу

Воля – найгірше ярмо.

Що нам Європи змагання,

Що нам у мудрих книжках?

Наше велике народне призвання –

Благонамеренный страх.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1888 р., річник XIV, т. 1, вип. 3 (груд.), с. 194. Підпис В-ий.

Вірш входив у збірку. «Україні». – В авторському примірнику видання 1918 р. правка олівцем: замість «балалайки» – «балабанки». У виданні 1909 р., очевидно, з мотивувань цензурних, замість рядка «Батюшка-цар у нас єсть» надруковано – «Сила начальства в нас єсть».

У збірки творів не входив.

Подається за виданням 1906 р.

Бо ще Крилов написав, що народу // Воля – найгірше ярмо. – Можливо, поет мав на увазі байку І. А. Крилова «Конь и всадник», яка закінчується рядками:

Как ни приманчива свобода,

Но для народа

Не меньше гибельна она,

Когда разумная ей мера не дана.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 116.