Собаки

Володимир Самійленко

«С означенного числа вступает в силу постановление Думы. Все собаки без намордников будут признаваемы бродячими и подлежат уничтожению».

З київських газет

Що за славний день сьогодні,

Що за радість для народу, –

У собак кусливих міських

Вже відібрано свободу.

А котра й на волі ходить,

То намордник має кожна,

Так що може тільки гавкать,

А кусать їй не можна.

Тим-то я такий веселий

І без палиці ходжаю.

Бо мої литки й одежа

Будуть цілі, добре знаю.

Але що се? Милий боже!

Йде Новицький тротуаром,

А там далі суне Ромер…

Лихо! згину я задаром!

Без намордників чвалають,

І до мене. Я з дороги.

«Отченаш» читаю нишком

Та мерщій од їх у ноги!

Як одбіг уже далеко,

Став тоді я міркувати:

Як то шкода, що не можна

Постановам віри няти!

Пишуть, пишуть постанови,

Певно, є для них і книга,

А далеко безпечніше,

Як людина швидко біга!

1888 р.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Правда». – 1888. – Річник XIV. – Т. 1, вип. 2, падолист, с. 121 – 122. Підписі В-й.

Вірш входив у збірку. «Україні», у виданні 1906 р. супроводжувався, такою авторською приміткою: «Новицький – київський жандармський генерал Ромер – цензор». У першодруку, замість цих прізвищ стояло: «– та Р.»

Подається за виданням 1906 р….

Новицький Василь Дементійович – у 1888 р. генерал-майор, начальний Київського жандармського управління.

Ромер Павло Емілійович – професор математики Київського університету, київський окремий цензор у 1888 – 1889 рр.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 115 – 116.