Сміливий чоловік

Володимир Самійленко

Я дуже сміливий: я не боюсь нікого

Слабого;

За правду битися готов я до загину

З-за тину.

Недавно я почав писать у всі газети

Памфлети.

Я лаю сміло в них, не жалуючи шкури,

Турнюри.

Я сміло всім кажу, що красти гроші з скриньок.

Злий вчинок.

Що всі бажаєм ми громада наша й преса,

Прогреса.

Я теж кажу, що нам пора усім старатись

Навчатись,

Що навіть темному народу просвітиться

Годиться.

Оце я помістив новий трактат чималий

В журналі.

Там я доказую, що ми живем неладно, –

Докладно.

Що вже нездатний той, що нам дійшовсь у спадок,

Порядок.

Я так сказав: «Тепер потрібне нам, панове,

Щось нове…»

В трактаті тім я говорив хоча не ясно,

Та красно,

І сміливо я підписав під оним

Псевдонім.

14 листопада 1886 р.

Примітки

Вперше надруковано у виданні: Самійленко В. Вибр. твори – Х.: 1962, С. 277 як перша редакція вірша «Ідеальний публіцист».

Вірш входив у видання 1958 та 1963 рр.

Подається за першодруком. Дата – за листом автора до Б.Д. Грінченка, в якому наведено вірш.

Турнюр – деталь (вкладка-подушечка) плаття та спідниці за модою 80-х рр. XIX ст. Одяг надавав жіночій фігурі більшої пишності.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 109 – 110.