Сміливий чоловік
Володимир Самійленко
Я дуже сміливий: я не боюсь нікого
Слабого;
За правду битися готов я до загину
З-за тину.
Недавно я почав писать у всі газети
Памфлети.
Я лаю сміло в них, не жалуючи шкури,
Турнюри.
Я сміло всім кажу, що красти гроші з скриньок.
Злий вчинок.
Що всі бажаєм ми громада наша й преса,
Прогреса.
Я теж кажу, що нам пора усім старатись
Навчатись,
Що навіть темному народу просвітиться
Годиться.
Оце я помістив новий трактат чималий
В журналі.
Там я доказую, що ми живем неладно, –
Докладно.
Що вже нездатний той, що нам дійшовсь у спадок,
Порядок.
Я так сказав: «Тепер потрібне нам, панове,
Щось нове…»
В трактаті тім я говорив хоча не ясно,
Та красно,
І сміливо я підписав під оним
Псевдонім.
14 листопада 1886 р.
Примітки
Вперше надруковано у виданні: Самійленко В. Вибр. твори – Х.: 1962, С. 277 як перша редакція вірша «Ідеальний публіцист».
Вірш входив у видання 1958 та 1963 рр.
Подається за першодруком. Дата – за листом автора до Б.Д. Грінченка, в якому наведено вірш.
Турнюр – деталь (вкладка-подушечка) плаття та спідниці за модою 80-х рр. XIX ст. Одяг надавав жіночій фігурі більшої пишності.
Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 109 – 110.