Возсоєдинєнний галічанін
Володимир Самійленко
(Промова)
Поважний зборе! хочу я
Вам розказать душі для втіхи,
Які Галичина моя
Зробила в русськості успіхи.
Я дуже б легко вам довів,
Що ви тепер як бог для неї.
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!
Наш Галич прагне вже давно
До матінки прийти в обійми.
Він зна, що захід – то багно,
І він освіту східну прийме.
То певно так. Без зайвих слів –
У вас учені – Прометеї.
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!
Письменство ваше – то для ран
Бальзам духовний. Всяк те знає.
Як жаль, що з твердих галичан
Ніхто нічого не читає!
Але пошліть їм з п’ять томів
Хераскової епопеї…
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!
Хоча тепер в краю моїм
Ще всі русинами лишились,
Але вже стидно їм самим,
Що не в Москві вони родились.
Повірте, що вони батьків
Соромляться з біди тієї.
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!
У нас ще мова рідна є,
Але я вияснив докладно
Переконання те своє,
Що в їй двох слів не скажеш складно,
Що то єсть мова пастухів,
А не суспільності всієї…
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!
У нас Шевченко єсть, я чув,
Але про його вже ні слова,
Який би гарний він не був,
Не більший він від Хомякова,
Хоч я того й не зрозумів,
Дарма: voluntas fiat Dei!
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!
Над нашим краєм за наш край
Ми помстимось, ви так і знайте.
Хоч проти нас усі, – нехай,
Нехай працюють, не вважайте,
Ось я до вас себе привів,
Другі ж усі – то все пігмеї!
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!
26 жовтня 1890
Примітки
Вперше надруковано в журн. «Правда». – 1890. – Т. III. – Вип. 9. – Падолист. – С. 203 – 204. Підпис: Ікс. Вірш входив у збірку «Україні».
В авторському примірнику видання 1918 р. до підзаголовка «Промова» зроблена примітка чорнилом: «о[тець] І. Наумович у «Слав’янськ[ому] благотвор[ительному] комітеті».
До слова «Хераскової» в усіх виданнях примітка автора: «Поет московський Херасков написав твір «Россіяда», в котрій прославляє лютого царя Івана Грізного великим царем».
Подається за виданням 1909 р.
Наумович Іван Григорович (1826 – 1891) – український письменник, церковний діяч, один з провідників галицького москвофільства. Засновник популярної газети (далі журнал) для народу «Наука» (1871 – 1902). Підтримував стосунки з офіційними та клерикальними колами Росії.
Славянский благотворительный комитет – громадська установа в Росії, що ставила своєю метою добродійну допомогу православним та іншим слов’янським народам, на ділі докладала зусиль до русифікації, ширення ідей російського монархізму. Заснована в 1858 р. гуртком слов’янофілів на чолі з М. П. Погодіним, існувала до 1917 р. Відділи комітету (потім – товариства) були організовані в Петербурзі та Москві, з 1869 р. – в Києві (з 1877 р. – як самостійне товариство). Очевидно, у творі йдеться про виступ І. Г. Наумовича на з’їзді «Киевского славянского благотворительного общества» у жовтні 1890 р.
Херасков Михайло Матвійович (1733 – 1807) – російський письменник, журналіст, його епічна поема «Россіяда» (1779), в якій оспівано покорення Казанського царства Іваном Грозним, була зразком класицистичного стилю.
Хомяков Олексій Степанович ( 1804 – 1860)російський філософ, поет, публіцист. Ідеолог слов’янофільства в Росії.
Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 123 – 125.