Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Гостра стаття

Володимир Самійленко

Якось я собі з обіду

До кав’ярні йшов на каву,

Як прийшло мені натхнення

Написать статтю цікаву.

І цікаву й дуже гостру.

Га, тепер я буду смілий!

Всіх одчищу як годиться,

Щоб одразу поніміли.

«Хлопче! швидше кави шклянку

Та перо мені й чорнило!»

(Тут нема чого баритись,

Як натхнення прилетіло).

Каву набік відсуваю,

Папірцю дістав шматочки,

І пішли собі з-під пальців

Все нові, палкі рядочки.

Що рядочок, то мов шпилька,

Кожне слово б’є обухом.

Всім змололось обскурантам,

Що ворожим дишуть духом.

Єзуїтам тут найперше

Добре дав я на горіхи,

Та й тверді з статті моєї

Теж не матимуть потіхи.

Не ласкаво теж звернувсь я

До австрійського уряду,

Що поміг тому, що й досі

Наш народ зіставсь позаду.

Все це вийшло дуже гостре

І вельми патріотичне.

О, вагу велику має

В пресі слово енергічне!

Ну, тепер і до друкарні.

Молодець же я, нівроку!..

Але ще раз перегляну,

Як воно вражає збоку.

Гм… отут сторінка надто

Єзуїтам неприємна…

Тут виходить просто лайка.

Чи не єсть вона даремна?

Так, даремна: що тут думать?

Я її зовсім одкину;

То ж чернецтво: не годиться

Лаять ангельського чину.

Ну, а далі що? о, знову!

Біс би взяв мою відвагу!

Як же можна виявляти

До твердих таку зневагу?

Люд сторонній прочитає,

Докоряти всім нам стане.

Скаже: «Гляньте на русинів;

Мабуть, серце в них погане!»

Що тверді субсидій прагнуть,

То не дуже ще нечесне,

А різниця вся між нами

В тім, що в них ім’я двуесне.

Так, одкину й це, а краще

Напишу: в своїй господі

Ми бажаєм жити смирно

З усіма братами в згоді!

Ну, а далі що там вийшло?

Що це! дух святий при хаті…

Та за цю сторінку мало

Рік пробути в казематі.

Ні, вже краще все останнє

Зачеркну. Чого жаліти!

Боже! що б могли сказати

І тверді, і єзуїти!

А уряд? та він би, певне,

Наложив пеню на мене,

Ну й прийшла ж мені охота

Отаке писать скажене!

Ну, нічого: все поправлю.

Скину всяку одвічальність

І додам сторінок зо дві

Про міцну свою лояльність.


Примітки

Вперше надруковано в статті О. Тулуба «Матеріали до життєпису Володимира Самійленка» у виданні: За сто літ. – К., 1928. – Кн. 3. – С. 304 – 305.

Точна дата написання вірша не встановлена. Автор згадує, що написано його «за студентські часи». Зміст вірша вказує, що в ньому, як і в вірші «Патріота Іван», відбилися враження від поїздки до Галичини та Буковини влітку 1887 р.

Вірш вміщувався у виданнях 1958 та 1963 рр.

Подається за першою публікацією.

Тверді – москвофіли; називалися так тому, що нібито трималися тривкої староруської традиції (зокрема, правопис із 4>, ъ, який мав багатовікову історію), спроби народовських нововведень вважаючи при цьому «польською інтригою» тощо.

…в них ім’я двуесне – тобто і двома «с». Москвофіли означували свою мову, національність та ін., користуючись визначенням «русскій», зближуючи ці явища і російськими за походженням. Народовці та всі інші, що не визнавали москвофільських поглядів, вживали відповідно визначення «рускій» (або «руський») – від слова Русь.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 118 – 119.