26 лютого

Володимир Самійленко

Є в році день один – його святкуєм ми,

Зібравшися в братерські кола,

Щоб промінь ще додать у лютий час пітьми

Поетові до ореола.

І скрізь, де ще живуть України сини,

Незраднії народу діти,

Те свято справити зіходяться вони,

Щоб разом плакати й радіти.

І смуток свій несуть за скривджених людей,

І віру в кращий час приносять,

І з стогоном тяжким з намучених грудей

У бога правих правди просять.

І пісня голосна, як наш народ смутна,

Гуде в мелодії чудовній:

У тонах жалібних розказує вона

Про наші болі невимовні.

А там промова знов у пишній похвалі

Тараса гучно прославляє;

І чується тоді, що знов він на землі

І тихим словом промовляє:

«Мені однаково, що бучно так мені

Ви спомин правите щороку;

Мені однаково, що в честь мою пісні

Складаєте в хвалу високу;

Однаковісінько було б мені й тоді.

Якби були мене й забули, –

Але я радий тим, що й у такій біді

Ви ще душею не поснули.

Я радий тим, що в вас любов пережила

Часи страшної безнадії;

Нехай же буде й вам за те моя хвала,

Що в вас живі чуття святії.

О, бережіть її, ту чистую любов

До обездоленого люду!

Я задля його жив і кайдани знайшов,

Його й на небі не забуду.

Любіть же ви його, працюйте, бороніть

Від темряви, що душу в’яже.

Довічная любов – то мій вам заповіт,

А та любов вам шлях покаже».

26 січня 1890 р.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Правда». – 1890. – Т. II. – Вип. 5. – Лют. – С. 129 – 130. Підпис: Сивенький. Вірш входив у збірку «Україні». Подається за виданням 1906 р.

26 лютого – день смерті Т. Г. Шевченка (за старим стилем), щорічно відзначався культурною громадськістю Східної України, Галичини та Буковини. В українській поезії є велика кількість творів поминального характеру, приурочена цій даті. Пам’яті Т. Г. Шевченка Самійленко присвятив також вірші «Українська мова», «На роковини смерті Шевченка» та цикл «Вінок Тарасові Шевченку в день 26 лютого».

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 75 – 76.