Святий вечір

Володимир Самійленко

Свято веселеє нас привітало,

Свято, найбільш укохане в народі,

Будьмо ж веселі, журитися годі,

Набік лихеє, кого що спіткало, –

В святий вечір.

Будьмо веселі, всі клопоти киньмо,

Хто ма кохання, втішаймось коханням.

Даймо в нас волю всім добрим бажанням

І без злоби проти ворогів стріньмо –

Святий вечір.

Стріньмо як дітям народу годиться:

Серцем одвертим і чулості повним;

І цілий край свій любов’ю ми сповним,

І в злих серцях та любов заіскриться –

В святий вечір.

Хто з нас був добрий, добріший ще буде,

Хто неприязний, щоб добрості вчився;

Не забуваймо: в сей день народився

Той, хто кохання приніс на всі люди, –

В святий вечір.

Нумо ж, зберімось у купу тісніше,

Кожна родина, як звичай навчає,

А в кого зовсім родини немає.

Друга хай знайде, а смутком не дише –

В святий вечір.

Тільки такий недошкребок культури,

Що до народу кохання не має.

Що його звичаї всі зневажає,

Той нехай буде смутний і похмурий –

В святий вечір.

Київ, д. 24 грудня 1889 р.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Правда». – 1890. – [Річник кінця 1889 – 1890 рр.] Т. II. – Вип. 4. – Січ.- С. 54-55. Підпис: В. Сивенький. Примітка редакції: «Опізнено з причин від редакції незалежних».

Вірш входив у збірку «Україні».

Подається за виданням 1918 р. з врахуванням авторської правки на примірнику цього видання.

Святий вечір – різдво Христове, за православними і українсько-католицькими святцями відзначається 7 січня н. ст.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 74 – 75.