Як матір чотирьох дітей стала «дівою»
Луняк Євген
Дуже часто з метою показати важливе місце королеви Анни в європейській політиці ХІ ст. автори біографічних розвідок про неї наводять рядки листа папи римського Миколая ІІ, адресованого їй. Як відомо, цей папа, роки понтифікату якого припадають на 1059-1061, незважаючи на недовге правління, відігравав важливу роль в житті тогочасного християнського світу. Лист Миколая ІІ засвідчує надзвичайно шанобливе ставлення до молодої французької королеви. Вітчизняна історіографія з захопленням відзначає цей успіх нашої видатної землячки на чужині. Здебільшого, текст листа, що наводиться в життєписах, виглядає наступним чином: «Чутка про вашу доброчинність, чарівна дівчино [виділення наше – Є.Л.], дійшла до наших вух, і з великою радістю чуємо ми, що ви виконуєте в цій дуже християнській державі свої королівські обов’язки з похвальним завзяттям та видатним розумом». Зокрема, подібні рядки вміщені в працях Наталії Пушкарьової, Михайла Серякова та ін. [93]
На той час, після кількох років шлюбу, Анна вже була матір’ю, принаймні, чотирьох дітей – трьох синів і однієї дочки. Тож таке, начебто, звернення голови католицького світу до неї, абсолютно абсурдне з точки зору здорового глузду, виглядає дивно, комічно та незрозуміло. Втім, автори біографічних нарисів про Анну «нічтоже сумняшеся» використовують цитовані рядки, ігноруючи їх безглуздість. І це після того, як самі досить докладно висвітлюють сімейний стан королеви. Згадані слова паразитичним чином переходять зі сторінок одних видань до інших і продовжують множитись.
Дехто може припустити, що таке звернення може бути аналогом сучасної ситуації, коли молоду жінку в нашому суспільстві часто називають дівчиною. Проте в середньовічній Європі при трепетному ставленні до цноти, таке звернення до жінки-матері є цілковито неможливе. Безумовно, королева Анна, навіть після стількох пологів, могла зберегти моложавість, дівочий стан і стрункість фігури, проте звертатися до неї наведеними словами Миколай ІІ ніяк не міг. Аналогія з Дівою Марією також безглузда.
Спроба виявлення походження такого псевдозвернення папи Миколая ІІ до Анни веде до праці відомої дослідниці Наталії Пушкарьової «Женщины Древней Руси» (1989), яка у свою чергу посилається на одну російську розвідку кінця ХІХ ст. [94] Намагання знайти відповідні слова за даним посиланням не увінчалися успіхом. При перегляді випусків «Православного палестинського сборника» за 1880-і роки подібний текст виявлений також не був.
Очевидно, якийсь історико-популярний твір, інформація з якого потрапила до Пушкарьової, став відправною точкою нісенітниці про Анну – матір чотирьох дітей як «чарівну діву». Подальші автори бездумно переписали рядки, до яких безумовно потрапила помилка. Один з небагатох дослідників, хто правильно зрозумів звернення папи до королеви та уник зазначеної помилки, був відомий російський історик філософії Володимир Пустарнаков, який замість недолугого «девушка» («дева»), вже традиційних для російської історіографії, використав слово «дщерь» [95].
Щоб розібратися з причиною виникнення цього непорозуміння, в першу чергу звернемося до оригіналу листа папи Миколая ІІ, надісланого Анні. В ньому читаємо: «Pervenit quippe ad aures nostras, praecellentissima filia, serenitatem tuam indigentibus munificentia piae liberallitatis affluere» («Ось дійшло до вух наших, прекрасна дочко, що милістю своєю нужденних щедро подарунками побожно обдаровуєш») [96].
Отже, «дочка». Це звернення є цілком логічним з вуст архіпастиря до християнки. Звідки тоді взялося «дівчина», «діва». Очевидно, виникнення неточного перекладу пояснюється тим, що лист папи на російську перекладався не з латинського оригіналу, а з французького відповідника. Як уже зазначалося, наприкінці ХІХ ст. постать королеви Анни стала дуже популярною та навіть модною у французькій історіографії, тож існували переклади латиномовних документів про неї на французьку, які неодноразово перевидавалися. Мабуть один з таких перекладів і був використаний при написанні російської історичної розвідки. У французькій мові аналогом латинського «filia»-«дочка» є слово «fille», яке у свою чергу може означати й дівчину. Неправильно витлумачивши французький текст, російський перекладач створив помилку, яка вже протягом довгого часу кочує по сторінках історичних творів.
Примітки
93. Пушкарева Н.Л. Женщины Древней Руси… – С.23; Серяков М.Л. Любовь и власть в русской истории… – С.67.
94. Житие и хождение Даниила, руськыя земли игумена (1106-1107 гг.) // Православный палестинский сборник. Т.1. Вып.3. СПб., 1885. С.127.
95. Пустарнаков В. Ф. Предыстория русско-французских культурных взаимосвязей / РАН, Ин-т философии ; гл. ред. Н.В. Мотрошилова [и др.]. // Историко-философский ежегодник, 2000. Сборник статей. – М., 2002. – С. 328 – 341.
96. Labanoff de Rostoff Alexandre. Récueil de pièces historiques… – Р.11.