Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Історія / Життя і творчість Льва… / Суспільний резонанс праць… / Відгук на загальну теорію… / Нерозуміння теорії Гумільова

Життя і творчість Льва Гумільова

Суспільний резонанс праць Гумільова

Відгук на загальну теорію етногенезу

Нерозуміння теорії Гумільова

Жарких М.І.

Отже, ми бачимо, що Гумільова звинувачують з різних боків: Козлов звинувачує в антимарксизмі, Янов – у марксизмі; Чівіліхін звинувачує Гумільова в антипатріотизмі, Янов – у патріотизмі. Я думаю, що всі ці критики Гумільова намагаються виміряти радіус квадрата, тобто прикладають до Гумільова класифікаційні схеми, в які він не вписується. Ми бачимо, яку мізерну роль у цій критиці відіграють тексти самого Л.М.Гумільова, і яку величезну вагу мають "позаджерельні знання", або пересуди. Ми бачимо також, що критики Гумільова просто не розуміють суті його поглядів через необізнаність з методами і результатами природничих наук, і що найгірше – не розуміють браку своєї освіти, браку своєї здатності розуміти Гумільова. Через це їм помилково здається, що теорія Гумільова проста (а вона нівроку складна) і що вона є лише незначною модифікацією того, що було раніше.

Частково причина слабкого резонансу праць Гумільова серед фахівців-істориків полягає в тому, що Гумільов – фахівець з історіології ("таких людей нема, а скоро й геть не буде"), а його читачі – фахівці з конкретних історичних дисциплін, тобто повторюється "Салдацький патрет" Квітки-Основ’яненка: поки йшлося про шевство, від шевців надходили корисні поради, а як дійшло до кравецтва – лишилось нерозуміння. Система Гумільова досить складна, і багато читачів її не розуміли. В кращому випадку такі люди не жалували Гумільова, тому що боялись зізнатись у цьому нерозумінні; в гіршому випадку – їм бракувало навіть усвідомлення свого нерозуміння, і писання Гумільова видавались їм суцільним АБАБАГАЛАМАГА.

Зведемо тепер докупи всі погляди критиків на Льва Гумільова. Ми бачили, що основні критичні статті належать Козлову, Клейну та Янову. Порівняємо їх погляди.

Таблиця 5. Лев Гумільов у дзеркалі критики

Твердження Козлов Клейн Янов Сума оцінок
Гумільов – антисеміт 0 -1 -1 -2
Гумільов невірно висвітлює історію іудео-хозар 0 +1 +1 +2
Гумільов – расист +1 +1 0 +2
Гумільов – марксист -1 0 +1 0
Метод Гумільова антинауковий +1 +1 +1 +3
Теорія Гумільова антигуманна +1 +1 0 +2
Теорія Гумільова шкідлива +1 +1 +1 +3
Гумільов виконував чиєсь соціальне замовлення 0 +1 +1 +2
Гумільов – жертва совєтської системи 0 +1 +1 +2

В клітинах таблиці +1 означає, що даний автор згоден з даним твердженням; -1 означає, що він не згоден; 0 – означає, що в даного автора не висловлено ставлення до даного твердження.

Оскільки тепер наука без кореляцій та регресій не вважається за науку, то застосуємо до цієї таблиці кореляційний аналіз. Результати його наведені у наступній таблиці.

Таблиця 6. Кореляція оцінок теорії Гумільова

Коефіціент кореляції Довірча імовірність нульової гіпотези
Козлов – Клейн 0.5 0.17
Козлов – Янов -0.08 0.84
Клейн – Янов 0.58 0.11

В цій таблиці показано коефіціенти кореляції тверджень різних авторів. Найвищий ступінь кореляції є між твердженнями Янова та Клейна, на що я звертав увагу в тексті. Але дещо несподіваною для мене є досить висока кореляція між твердженнями Клейна та Козлова. Тут кореляційний аналіз відкриває нам зв’язок, який не випливає прямо з текстів статей. Кореляція між твердженнями Янова та Козлова є негативною, тобто Янов опонує Козлову. Але величина цього коефіцієнту є дуже малою, тобто опозиція є дуже невиразною; правильніше казати, що твердження Янова не корелюють з твердженнями Козлова (це підтверджується і дуже високим значенням довірчої імовірності нульової гіпотези, тобто імовірності того, що коефіцієнт кореляції дорівнює нулю).

Я проаналізував усі критичні статті про теорію етногенезу і детально розібрав усі зауваження на адресу Гумільова. Ніхто не зможе закинути мені, що я вибираю для полеміки ті запитання, на які мені легше відповідати. Звичайно, простіше і ефектніше було відбутись побіжними зауваженнями – по одному уступу на статтю, вибравши з кожної найбільш неоковирну дурницю і додавши: ну, з цього можете судити про решту. Я спеціально обрав цей занудний і незручний для читача полемічний стиль, щоб виконати вказівку пана Добролюбського і щоб читач не подумав, що "нам" нема як відповісти на критику. Я не ставлю собі за мету апологію Гумільова. Всі слушні критичні зауваження я приймаю і розвиваю; я, зрештою, в цій книзі критикую помилки Гумільова ширше і глибше, ніж будь-хто з моїх попередників. Але я рішуче не згоден з поглядом, що праця Гумільов не є науковою роботою, а лише політичною декларацією.

Що ж було після Янова? Не можна сказати, щоб у Росії не було науковців-істориків, які цікавляться історіологією. Вони є і навіть проводять семінари. Один з них відбувся в Москві 12.01.1994 р. [25] Які ж теоретичні моделі історичного процесу обговорювались? На першому місці – К.Маркс, далі – М.Вебер, А.Тойнбі, зрідка згадували К.Ясперса. Один з промовців згадав про Гумільова: що Гумільов продовжував традиції євразійців у поглядах на відносини Росії зі Сходом (с. 86, посилання на [ОР, с. 297 – 298]). І все – системи Гумільова, яка принаймні дорівнює системі Тойнбі, неначе не існує.

Цілком аналогічно виглядає обговорення збірників "Цивілізація і культура" на сторінках провідного сходознавчого часопису Росії "Восток" [26]: згадуються М.Я.Данилевський, О.Шпенглер, А.Тойнбі, К.Ясперс, але не Л.М.Гумільов.

Отже, науковці не розуміють праць Гумільова. Тому ми не можемо покладатись на їхні висновки: адже при розгляді будь-якої справи важать голоси тільки тих, хто в цій справі розбирається. Оскільки таких спеціалістів нема, то нам доведеться розглянути погляди Гумільова самим і самим започаткувати співдружність знавців.

"За роки, що минули з появи [гумільовської] теорії ритмічного чи циклічного функціонування етносів, не знайшлося жодного опонента цій теорії" [27]

– резюмує Н.О.Гаврилюк, що відповідає реальній ситуації.

Примітки

[25] Актуальные проблемы теории истории: материалы "круглого стола". – ВИ, 1994 г., № 6, с. 45 – 103.

[26] Восток, 1996 г., № 1, с. 165 – 195; № 2, с. 158 – 181; № 4, с. 160 – 190.

[27] Гаврилюк Н.О. Палеоекологічна ситуація і занепад Великої Скіфії. – "Оточуюче середовище і стародавнє населення України", К., 1993 р., с. 50.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1731

Модифіковано : 4.12.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.