Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

1.1. Основні сучасні складові долини Дніпра у Києві

Парнікоза І.Ю.

«Не встиг ще закінчитися футбольний чемпіонат, а міська влада столиці вже зробила знакову заяву, що підтвердила непорушність намірів столичних чиновників по фактичному знищенню екосистеми Дніпра. – Так, влада міста оголосила про початок створення експертної ради щодо реалізації проекту «Дніпровська перлина», що передбачає «розбудову інфраструктури» островів та схилів Дніпра.»

А. Коваленко

Познайомимося з окремими складовими дніпровської долини: системою островів та низкою прибережних урочищ в адміністративних межах Києва та його найближчих сучасних околицях (Рис.1.1 1. та Рис. 1.1. 21).

Розпочнемо ми нашу подорож від греблі Київської ГЕС. Тут у нижньому б’єфі ГЕС лежать острів Вальковський (Див. Рис. 1.1.1, № 1, 50.574405, 30.526467, див. ), а також зовсім невеликий острів Пташиний (Див. Рис. 1.1.1., № 2, 50.575746, 30.520798), а трохи нижче його значний за розмірами – острів Великий (Див. Рис. 1.1.1, № 3, 50.554618, 30.523351). Треба зауважити, що на київському відрізку Дніпра островів з назвою Великий два: тому цей ми будемо звати Великим Північним на противагу розташованому біля Південного мосту острову Великому Південному (Рис. 1.1.21., №51, 50.404832, W 30.590087, див. ). Острів Великий Північний (площею 390 га) лежить між головним руслом Дніпра і його рукавом зі сходу.

Вальковський Бобровня
Рис. 1. 1. 2. Острів Вальковський Рис. 1. 1. 3. Ур. Бобровня, о. Муромець

З півдня в нього вдається велика затока Журавель (назва наша на основі давньої гідроніміки, Рис. 1.1.1, № 4, 50.559226, 30.513973), штучно збільшена багаторічним забором піску для гідронамиву житлових масивів. Острів один з найвищих, на ньому переважають піщані пагорби (Цуканова, 2005, див. ).

Далі вниз Дніпром біля гирла Десни (північного його рукава, Рис. 1.1.1., №4, 50.549896, 30.537924) починається великий піщаний масив – острів Муромець (), що нижче від Московського Мосту з’єднується перешийком з найвідомішим у наш час Трухановим островом (Рис. 1.1.1, №7, див. Парнікоза, 2004, , ). Острів Муромець вважається найбільшим за площею київським островом (площа 800 га), має видовжену форму, звужену зсередини. Вузька протока Бобровня поділяє острів на два урочища: -ур. Кільнище (Рис. 1.1.1, №5, 50.540219, 30.545278), та урочище Бобровня (Рис. 1.1.1, №6, 50.516349, 30.544134).

Рельєф островів Муромця-Труханового горбистий з локальними зниженнями та протоками і озерцями. Середні висоти сягають 93 м н. р. м. Перепади висот у межах острова незначні – до 5 м (від 95,9 до 91,6 м н. р. м.), проте у рельєфі не перевищують 2 м (Цуканова, 2005).

Поблизу цих великих островів лежить низка дрібніших. Острів Крайній (Горіховий) (Рис. 1.1.1, №8, 50.534249, 30.541223, назви наші, див., , ) розташований з західного боку острова Муромця, навпроти місця впадіння затоки Верблюд до Дніпра.

Горіховий Собаче гирло
Рис. 1.1.4. Острів Крайній (Горіховий) Рис. 1.1.5. Затока Собаче Гирло на Оболоні

На північ від штучної затоки Верблюд (Рис. 1.1.1, №13, 50.534279, 30.506785), нижче вбудованого в шлюз Київської ГЕС острова Шлюзовий (подекуди його називають Вальковським – №9, 50.574548, 30.500438), розташовуються останні рештки історичної Оболоні – соковитих заплавних лук (Рис. 2, №3, урочища ДВС (Рис. 1.1.1, №10, 50.559870, 30.475600), Калиновий Ріг – (Рис. 1.1.1, №11, 50.539264, 30.522650) та Дубище – (Рис. 1.1.1, №12, 50.537550, 30.501540). Нижче за Верблюд розташовується затока Собаче Гирло (Рис. 1.1.1, №13; ), яка відокремлена від Дніпра довгою косою (Рис. 1.1.1, №14).

В акваторії затоки розташовується невеличкий острівець Вербовий (Рис. 1.1,1, №15, назва наша).

Вербовий Оболонський острів
Рис. 1.1.6. Острівець Вербовий – зовсім невеличкий Рис. 1.1.7. Оболонський острів – колись частина о. Муромець

Нижче за течією ще одна правобережна затока – Оболонська (Рис. 1.1.1, №16), коса якої у своїй північній частині промита неглибокою протокою, і тому фактично являє собою острів (рештки острова Зелений, Рис. 1.1.1, №17, 50.509114, 30.520782, ). Навпроти цієї коси (біля о. Муромець) розташовується невеличкий Оболонський острів (Рис. 1.1.1, 18; 50.504260, 30.530074, ).

Оболонська затока Редькино
Рис. 1. 1. 8. Оболонська затока Рис. 1.1.9. Оз. Редькіне (Міністерка)

На краю Оболонської заплави розташовані штучне оз. Редькине площею 26 га (Рис. 1.1.1, 19, 50.540302, 30.479071), яке знаходиться в межах притерасної заплави на межі з боровою терасою, та ланцюг кар’єрних озер Опечень (Рис. 1.1.1, №20, 50.502816, 30.486113), які не мають нічого спільного з траєкторією колишнього дніпрового рукава Почайни.

З протилежного – східного боку острова Муромця протікає так званий заострівний рукав, що складається з об’єднаних у ХІХ ст. лівого рукава гирла Десни – Десенки, та дніпровського рукава Чорторию. Цей об’єднаний водотік (Рис. 1.1.1, №21, 50.520826, 30.565922), що живиться переважно деснянською водою, зливається з Дніпром тільки у районі сучасного мосту Метро. Зараз він називається, як Десенкою, так і Чорториєм.

Десенка затока Доманя
Рис. 1.1.10. Заострівний рукав – Десенка, вид з Троєщини Рис. 1.1.11. Кар’єрна затока Доманя – вражає своєю шириною

На південь від гирла Десни в 2000-х рр. внаслідок забору піску для гідронамиву північної частини житлового масиву Троєщина постала величезна затока Доманя (Рис. 1.1.1, 22, 50.529154, 30.564956), а в меандрі пра-Десни – величезне штучне озеро – Лісове (або Алмазне, 56 га, 50.506763, 30.651632).

В акваторії Чорторию знаходиться острів Лопухуватий (Рис. 1.1.1, №23, 50.503572, 30.554158), а навпроти нього – нижня заплава р. Десни (Рис. 1.1.1., урочища: Погребська Старуха – №24, 50.554669, 30.605596, Сваромський Ріг (назва наша) -№25, 50.547718, 30.561363, урочище Змійка (назва наша) -№26, 50.545820, 30.586223, ур. Вітовська – №27, 50.536666, 30.613538, ур. Келійки -№28, 50.529119, 30.639054, урочища нижче оз. Гнілуша -Моложі, Ситняки, Вербняки, В’язки – №30, 50.505409, 30.572456, (див також Парнікоза, 2006б). У районі проходження Московського мостового переходу у Чорторий вдається досить великий півострів – урочище Запісоччя (Рис. 1.1.1, 31, 50.496932, 30.559664), а нижче за нього на Чорториї знаходиться острів Міжмостний (якраз між Московським та Подільським залізничним мостами (Рис. 1.1.1, №32, назва наша, 50.487899, 30.553199, див. , ).

Острів Лопухуватий Долобецький острів
Рис. 1.1.12. Острів Лопухуватий Рис. 1.1.13. Долобецький острів

Нижче за Міжмостний острів з лівого берега тягнеться величезний зелений масив, частина якого – до 2000-х рр. майже не порушене господарською діяльністю урочище Горбачиха (Рис. 1.1.1, №34; 50.472044, 30.559080,), решта території – садово-дачний масив – Русанівські сади. Нижче Горбачихи Чорторий врізається у лівий берег, утворюючи Русанівську протоку (Рис. 1.1.1, №35, 50.459970, 30.578051), що відмежовує від лівого берега острів Долобецький (Рис. 1.1.1, №36, 50.458190, 30.570020, див. та ).

Від Труханового острова Долобецький (площею 140 га), у свою чергу, відмежований Долобецькою протокою (Рис. 1.1.1., №37, 50.458527, 30.566360). На цьому острові найвищий відсоток антропогенно-змінених ділянок – 20,7% (Цуканова, 2005). Нижче Долобецького обидві протоки Чорторию зливаються і, омиваючи північну частину Венеціанського острову (Венеціанська протока – Рис. 1.1.1, №38, 50.448004, 30.569235), зливаються з Дніпром.

Але повернемося на захід від острова Муромець. Тут ми зупинилися на острові Оболонському. Нижче його збереглися правобережні урочища – Наталка (Рис. 1.1.1, №39, 50.496887, 30.524383) (з затокою Наталка) та невелика зелена зона з затокою Вовкувата (Рис. 1.1.1, №40, 50.489644, 30.518904). Тут також розташоване цінне заплавне озеро Вербне (Рис. 1.1.1, №41, 50.489702, 30.517674). Далі на південь – залишок колись довгої Почайнинської коси – острів (насправді – півострів) Рибальський (Рис. 1.1.1., №42, 50.476507, 30.529916, див. ), що обрамляє вхід до київської Гавані (Рис. 1.1.1, №43, 50.475732, 30.520495). Через нього проходить Подільський залізничний міст. Нижче лежить забудований Поділ (Рис. 1.1.1, №44, 50.466397, 30.517903).

Затока Вовкувата Труханів острів
Рис.1.1.14. Затока Вовкувата – справжній загублений світ Рис. 1.1.15. Труханів острів – овіяний легендами і таємницями

Труханів острів (площа 453 га) (Рис. 1.1.1, №7, 50.467224, 30.543742) протягнувся на південь двома закінченнями-півостровами: Західним (з затокою Водник на західному узбережжі, нижче Пішохідного мосту) та Східним (Лісовим – назва наша), між ними знаходяться рештки колись головного Дніпрового водотоку – реліктові озера системи Бабиного, що досі підземними водотоками сполучені з Дніпром, та широка Матвіївська затока (Рис. 1.1.1, №45, 50.460261, 30.551559), що вузьким штучним каналом глибоко врізається у тіло острова.

Середнє значення висот рельєфу – 93 м н. р. м. (перепади 96,4-92,2 м н. р. м.). На острові освоєно переважно під пляжі та їхню інфраструктуру біля 14,8 % території. Далі на південь від Труханового острова над дніпровськими хвилями вивищується острів Венеціанський, який зараз звуть Гідропарк (Рис. 1.1.1, №45; 50.441008, 30.577675, площа – 187,5 га). Острів штучно утворений, адже початково ж він являв собою ділянку лівобережної заплави. Венеціанський має вирівняний згладжений рельєф, що пов’язано з регулярним впливом повеней до зарегулювання Дніпра у ХХ ст. У центральній його частині знаходиться реліктове озеро –залишок колишнього заплавного водотоку, що зветься Берізка.

Острів Венеціанський Русанівка
Рис. 1.1.16. Острів Венеціанський – в минулому лівобережжя Рис. 1.1.17. Панорама житлового масиву Русанівка

На схід від нього оточений штучним Русанівським каналом – великий острів-житловий масив Русанівка (Рис. 1.1.1, №47, 50.438388, 30.597262).

Лише західне узбережжя Русанівки зберегло зелене шатро, що напрочуд ефектно гармоніює з маленьким супутником Венеціанського острова, розташованим біля його східного берега, – островом Малий Гідропарк (Рис. 1.1.1, №48; 50.442743, 30.583968, ).

Малий Гідропарк Малий
Рис. 1.1.18. Острів Малий Гідропарк Рис. 1.1.19. Один з островів групи Малий

Нижче Венеціанського острова Дніпро приймає у себе усі водотоки і розливається майже на 700 м у ширину. На його плесах біля мосту Патону три невеличкі острівці під загальною назвою – о. Малий (Рис. 1.1.1, №49, 50.421632, 30.584523, див. ).

На відрізку від Поштової площі і до Видубицького озера (Рис. 1.1.1, №50, 50.415167, 30.573646, див. ) мальовничі зелені київські кручі правого берега обриваються безпосередньо до Дніпра (рис. 1.1.20).

Київські кручі Великий Південний
Рис.1 1.20. Київські кручі, ХIX ст. Рис. 1.1.22 Острів Великий Південний

Трохи далі на південь розташовується вже згадуваний нами острів Великий Південний, історичні назви якого Микільський або Осокірнянський (Рис. 1.1.21, №51, 50.402633, 30.590413 ; див. ), біля південного закінчення якого знаходиться невеличкий острівець Супутник (Рис. 1.1.21, №52, назва наша, див. ).

Правий берег у районі цього острова – від озера Видубицьке (Рис. 1.1.21, №50, 50.415309, 30.573350) до сучасного гирла р. Либідь – суцільна промислова зона (район Нижня Теличка, Рис. 1.1.21, №53, 50.388211, 30.571159). Натомість лівий – система затоки Берковщина (Рис. 1.1.21, №54, 50.405472, 30.603656), поки що ще зелений. На південь від затоки Берковщина розташовується затока Синятин (50.397623, 30.606585), а далі на схід вздовж проспекту Бажана (на північ від нього) озера – Срібний Кіл (50.397761, 30.622468), Позняки (50.400161, 30.638915) та Лебедине (50.401727, 30.643292). Затока Синятин та усі ці озера штучного походження – з них забирали ґрунти для гідронамиву тутешніх житлових масивів.

Затока Берковщина оз. Біле
Рис. 1.1.23. Затока Берковщина – напівштучного походження Рис. 1.1.24. Рештки Позняківської затоки – оз. Біле

Тут також розташовані штучні водойми Тельбін та Нижній Тельбін (12 га) – (Рис. 1.1.21, №55, 50.419007, 30.602069), а також кар’єрні озера Горячка, Прірва та Сонячне (Рис. 1.1.21, №56, 50.417578, 30.614653), також рештки Позняківської затоки – суч. оз. Біле (Рис. 1.1.21, №57, 50.413012, 30.620206).

З півночі на заплаву насувається новий житловий масив Осокорки. Після Південного мосту ситуація змінюється: на лівому березі до води виходять садиби нових «феодалів». Водоохоронну зону тут фактично знищено. Вся лівобережна частина міста тут – величезний масив дач та садиб (Рис. 1.1.21, №58, 50.378884, 30.604448). Затиснуті з двох боків дачними кооперативами та забудовою Осокорків, лівобережні луки найкраще збереглися вже за межами Києва (Рис. 1.1.21, №63, 50.357851, 30.654588). Поруч розташовані великі кар’єрні озера: Вирлиця (Рис. 1.1.21, №59, 50.394263, 30.660518), Тягле (Рис. 1.1.21, №60, 50.379644, 30.649074), Небреж (Рис. 1.1.21, №61, 50.380978, 30.629847), Мартишів (Рис. 1.1.21, №62, 50.374424, 30.626743).

На південь від цих озер та на захід від с. Бортничі та краю борової тераси (с. Вішенки-Проців) розміщується фрагмент добре збереженої центральної та притерасної заплави (будемо називати її Осокорківською) з заплавними озерами: Коров`яче, Піщане, Святище, Плоське, Ревочи та ін. Тут же на південь від с. Бортничі стікає заплавна частина річки Тростяниці-Млинної, яка через оз. Млинне, Прорва та Золоче (з відгалуженням на захід – оз. Кальнухи) впадає в Дніпро у о. Покал. На місці колишньої осушувальної системи притерасної заплави на південній околиці с. Бортничі наразі постали штучні озера – Заплавне та Вітовець (від назви попереднього заплавного урочища). З півночі на південь Осокорківську заплаву перетинає штучний скидний канал Бортницької станції аерації. Навпроти о. Водників в лівий берег зайнятий дачами врізається вузька затока Млинова, а нижче (на рівні закінчення о. Ольжин) – ширша затока Шуляговка.

Осокорківські луки Покал
Рис. 1.1.25. Лівобережні Осокорківські луки Рис. 1.1.26. Заплавний ліс урочища Покал

Південніше промислової зони Телички та частково з її західного боку біля підніжжя Лисої гори знаходиться комплекс майже непорушеної заплави. Це урочище та острів (тепер півострів) Галерний (Рис. 1.1.21, №64, 50.373862, 30.559750), див. ).

Останній видається далеко на південь півостровом Гострий (Рис. 1.1.21, №65, 50.366861, 30.573406, див. http://h.ua/story/257300/), що має найкращий ступінь збереженості природної рослинності. Півострів Гострий знаходиться з півночі від входу до Галерної затоки (Рис. 1.1.21, №66, 50.346274, 30.592474), з півдня ж її обмежує острів Жуків – величезний заплавний масив (Рис. 1.1.21, №68, 50.334935, 30.580310, див. ).

півострів Гострий о. Жуків
Рис. 1.1.27. Узбережжя півострова Гострий – крайньої точки Покалу Рис. 1.1.28. Краєвид одного з найбільших островів – Жукового

На північний-захід від Жукового острова на межі заплави вздовж Столичного шосе тягнеться відділений розвитком міста його фрагмент – урочище Бичок (Рис. 1.1.21, №67, №68, 50.355894, 30.552723)

Острів Жуків відмежований від правого берега протокою Коник, що колись була повноводнішою (Рис. 1.1.21, №69, 50.355894, 30.552723).

Дніпровська протока, що звалася Старий Дніпро, а тепер називається Старик, відмежовує від великого Жукова острова (Рис. 1.1.21, №68, 50.337388, 30.582256) невеликий острів Тополевий (Рис. 1.1.21, №70, 50.355538, 30.582551, назва наша) та трохи нижче більший острів Водників (штучно з’єднаний косою з Жуковим – (Рис. 1.1.21, №71, 50.346338, 30.593254). Вниз за течією знаходиться довга складної конфігурації Козача коса (Рис. 1.1.21, №72, 50.334032, 30.610240), що відмежовує головне річище Дніпра від затоки, в якій розташовані чи не найцінніші у природному відношенні дніпрові острови: Козачий (Рис. 1.1.21, №73; 50.316932, 30.602041, 140 га), Проміжний (Рис. 1.1.21, №74, 50.314090, 30.612308, назва наша) та Ольжин (чи Круглик, Рис. 1.1.21, №75; 50.306463, 30.623414, площа 160 га).

Острів Проміжний Острів Ольжин
Рис. 1.1.29. Низинний острів Проміжний Рис. 1.1.30. Маловідвідуваний острів Ольжин

Острів Козачий є низьким, з усіх боків оточений зарослими протоками, має неглибоку зарослу затоку. Ольжин острів значно вищий. На ньому переважають сухі піщані біотопи, хоча у комплексі з ними трапляються численні зниження та піщані дюни. Від Жукового острова Козачий відділяє протока Лящівка, а Ольжин – протока Осетрова лука (топоніми 1930-х рр., які необхідно повернути на топографічну мапу Києва).

Вважається, що о. Жуків є другим після острова Муромця у Києві за площею – 530 га) (Цуканова, 2005). Втім, якщо розуміти під Жуковим островом увесь тутешній правобережний заплавний масив, то його площа перевищує 1000 га. В південній частині цього масиву розташоване урочище що зветься Конча-Заспою (див. ). Назва урочища пояснюється наявністю тут двох заплавних озер Кончи (Рис. 1.1.21, №76, 50.292859, 30.623414) та Заспи (Рис. 1.1.21, №77, 50.301323, 30.605277). На рівні північного краю острова Козачий до Дніпра впадає річка Віта, розтинаючи увесь цей масив навпіл. Північна частина здавна зветься Жуків острів, а південна є власне урочищем двох озер – Конча-Заспа. Саме озеро Конча (його найпівнічніша частина в 1930-х рр. мало назву назву Глушець, а протока, якою воно вливалося до Дніпра – Бистриця) лежить на південно-західній межі урочища. Воно найбільше за площею (понад 100 га), має довжину 5,5 км, і ширину 70–120 м, хоча за старими джерелами вона була значно більша – 100-200 м.

В згині оз. Конча, розташованому на південь від оз. Заспа розташовується ще одне досі збережене заплавне озеро. Воно має с-подібну форму, при цьому кінці цієї "літери С" звернені в бік Дніпра. Це оз. Блуква (50.290779, 30.610027).

Острів Дикий
Рис. 1.1.31. Оз. Конча –являє собою фактично старицю Дніпра і має значну глибину Рис. 1.1.32. Острів Дикий – справді один з найбільш диких в київській системі островів

Західний, правий берег озера раніше обмежувався високою терасою заплави, він високий і вкритий густим сосновим лісом. Тут зберігся також і реліктовий бархан – свідок Дніпровського зледеніння. Протилежний берег більш похилий, він переходить у зволожені луки. Глибина озера на великій донній ямі сягає 13 м. Дно його всіяне суцільними корчами, які лежать там з сивої давнини, коли все було вкрито лісом. Вода в озері добре прогрівається та має сприятливий мінеральний склад, що забезпечує нагул молоді цінних видів риб.

Озеро Заспа, розташоване у центрі південної частини заплави (урочище Заспа), менше за розміром (близько 15 га). Як і більшість заплавних озер, ця водойма активно заповнюється у період весняної повені. В озері глибиною 0,5-2 м вода добре прогрівається. Саме на вологі луки навколо Заспи через протоки Козаче-Лящівка та Старик навесні йде на нерест риба. У минулому урочище було островом. Це підтверджує й лоція Дніпра 1914 р., згідно з якою в урочищі Заспа була зупинка пароплава.

Далі ж вниз за течією розташовані архіпелаги заплавних островів, першими з яких є острови Дикий (Рис. 1.1.21, №78; 50.282796, E 50.269297, площею 140 га) та урочище Княже (Рис. 1.1.21, №79, 50.269297, 30.672616).

острів Княжий Підгірці
Рис. 1.1.33. Сучасний острів Княжий – колись лівобережне урочище Княже Рис. 1.1.34. Вид на реліктову долину Дніпра Підгорецького амфітеатру у с. Підгірці

Дикий являє собою заліснений острів, у центрі якого знаходиться внутрішня водойма, пов’язана з Дніпром протоками. За складом біотопів він чи не самий різноманітний з усіх дніпровських островів. Тут багато заболочених знижених місць, особливо берегами Дніпра та внутрішніх заток. Наявні і підвищені піщані ділянки, а також біотопи з чергуванням висот (Цуканова, 2005).

Окрім того слід звернути увагу на широку реліктову заплавну долину часів народження Дніпра, в районі так званого Підгорецького амфітеатру (як вона утворилася див. в розділі 1.2.), яка тягнеться збоку від сучасної заплави під високим краєм Київського плато в районі с. Підгірці та Романків (Рис. 1.1.21, №80, 50.163252, 30.659325), та піщані наноси часів утворення Дніпра – острівну борову терасу поміж старою та новою обухівськими дорогами (Рис. 1.1.21, №81, 50.173351, 30.679161).

Рис. 1.1.35. Вид на борову терасу – відклади реліктової долини пра-Дніпра між новою та старою обухівськими трасами

Скільки ж островів на Дніпрі у межах Києва? Питання складне, за даними Державного комунального підприємства «Плесо» їх налічується 36 (Цуканова, 2005).

Перелік використаних та рекомендованих джерел:

Парнікоза І.Ю. Чи збережемо Київську Хортицю // Екологічна газета. № 41 (75) – 2006а-12 жовтня – с.4-5.

Парнікоза І.Ю. Дніпра смарагдові перлини // Країна знань. – 2004. – N3/4. – С. 38-41

Цуканова Г.О. Флористичне та ценотичне різноманіття островів Дніпра в межах м.Києва та його охорона Дис… канд. біол. наук: 03.00.05 / Ін-т ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України. — К., 2005. — 162 с.

Використано фото автора. А. Сьлєнзак-Парнікоза, з сторінки Фейсбук «Оболонь», а також вказаних раніше джерел.

Рис. 1.1.1

Рис. 1.1.21

Галерея головних компонентів Дніпровської долини в Києві