Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Києвознавство / Київські острови та… / Розділ 1. Природна… / 1.4. Гідрографія долини Дніпра у Києві

Київські острови та прибережні урочища
на Дніпрі – погляд крізь віки

Розділ 1. Природна характеристика долини Дніпра у Києві

1.4. Гідрографія долини Дніпра у Києві

Парнікоза І.Ю.

«Чуден Днепр при тихой погоде, когда вольно и плавно мчит сквозь леса и горы полные воды свои. Ни зашелохнет; ни прогремит. Глядишь, и не знаешь, идет или не идет его величавая ширина, и чудится, будто весь вылит он из стекла, и будто голубая зеркальная дорога, без меры в ширину, без конца в длину, реет и вьется по зеленому миру…».

М. Гоголь, Тарас Бульба

«Днепровская вода цветом желтоватая и приметно отличается от светлой воды десенской, качеством несколько железистая. Для питья мягкая и сладкая. Также для варения чая и мытья весьма способная».

М. Берлінський, «Історія міста Києва» 1798-1799 рр.

Дніпро – третя за довжиною та величиною басейна річка Європи. Довжина його в природних умовах становила 2285 км, а площа водозбору – 504 тис. км2 Наразі внаслідок будівництва каскаду водосховищ довжина Дніпра скоротилася до 2201 км (Вишневський, 2005). Акваторія Дніпра та його приток займає до 5,6 % площі сучасного Києва. У межах міста Дніпро знаходиться на 1333-му км (по гідрологічному посту, що розміщений на о. Венеціанському) і вже є повноводною річкою, що зібрала воду з двох третин свого басейну. Дніпро майже 32 км несе свої води в територіальних межах української столиці.

Ширина Дніпра в межах міста Києва 400-600 м. глибина 6-12 м (Киев, 1982). Наразі внаслідок неконтрольованого гідронамиву алювію для будівництва можливі і більші глибини.

Дніпро в Києві Гідрологія Києва
Рис. 1.4.1. Дніпро в Києві розливається на 400-600 м і утворює низку островів та півострівних заплавних урочищ Рис. 1.4.2. Гідрологія (станом на поч.–серед. ІІ тис. н.е.) та рослинність станом на І тис. н.е. у районі сучасного Києва

Натомість на мілководних ділянках ширина русла досягає 800-1000 м, а глибина 4-5 м (Киев, 1982).

Головне русло Дніпра у межах Києва має систему перекатів. Так, згідно з лоцією 1982 р., у районі південного закінчення коси затоки Собаче гирло знаходився Небишевський перекат, вище Петровського залізничного мосту – перекат Подільський Верхній, а нижче – Подільський Нижній; перед мостом ім. Патона – перекат Наводницький, біля Видубицького озера – Дарницький Верхній, біля Дніпровської затоки навпроти острова Великого Південного – Дарницький Нижній; навпроти штучного гирла р. Либіді – перекат Осокорнянський-1, а навпроти південного закінчення півострова Гострий – Осокорнянський-2. Навпроти коси, що оточує Козачий і Ольжин з боку Дніпра – перекат Китаївська протока 1-й, а біля північного закінчення о. Ольжин – перекат Китаївська протока 2-й (Карта Каневского водохранилища, 1982).

Окрім Дніпра, гідрографічна мережа у межах міста представлена його притоками. Це перш за все Десна (гирло якої знаходиться за межами міста з лівого берега Дніпра), лівий рукав якої – Чорторий (наразі те саме що Десенка) впадає у Дніпро нижче Труханового острова. Колись Чорторий був проткою якою Дніпро зливався з водами Десни – Десенки і розташовувався поміж Трухановим островом та Муромцем. Наразі об'єднався з Десенкою після перекриття протоки поміж островами. На лівому березі залишилися сліди меандрування Десенки – заплавні озера-стариці: Гнилуша, Радунка, Малинівка та ін.

Зауважимо, що первинно верхня частина суч. заострівного рукава носила назву Десенка. Поміж Муромцем та Трухановим до Десенки впадав дніпровський рукав-Чорторий. Після перекриття протоки Чорторий, його назва стала синонімом до Десенки.

Рештки Чорторию Дніпро в післяльодовиковий час
Рис. 1.4.3. Залишки колишньої потужної протоки Чорторий – однойменна затока поміж о. Муромець та о. Міжмостний. Колись Чорторий був проткою якою Дніпро зливався з водами Десни – Десенки і розташовувався поміж Трухановим островом та Муромцем. Наразі об'єднався з Десенкою після перекриття протоки поміж островами. На лівому березі залишилися сліди меандрування Десенки – заплавні озера-стариці: Гнилуша, Радунка, Малинівка та ін. Рис. 1.4.4. Схема деяких малих річок Києва 1 – Горенка, 2 – Котурка, 3 – Любка. 4 – Нивка, 5 – Коноплянка, 6 – Курячий Брід, 7- Сирець, 8 – Кирилівський струмок, 9 – Юрковиця, 10 – Глибочиця, 11 – Либідь, 12 – Волочаєвський струмок, 13 –Вершинка, 14 – струмок Піщаний, 15 – Кадетський гай, 16 – Скоморох, 17 – струмок Ботанічний, 18 – Мокра (струмок Мокрий), 19 – Клов, 20 – Хрещатик, 21 – Ямка, 22 – Совка, 23 – Оріхуватка, 24 – Буслівка, 25 – струмок Народницький, 26 – струмок Голосіївський, 27 – струмок Китаївський, 28 – струмок Віта, 29 – Хотівський струмок, 30 – Дарниця, 31 – Північнодарницький меліоративний канал

Окрім цих рукавів, у давнину існували ще й додаткові, які поступово відмирали. Це протока Почайна, що пролягала через Оболонські луки на правому березі (як ми показали раніше подібної конфігурації протоки безпосередньо під правим берегом існували нижче від Києва в місці контакту вод давнього Дніпра з твердими схилами правобережного плато.

Почайнинський рукав збирав у себе значну кількість малих річок і струмків, що стікали з краю Київського плато і витікали на Оболонські луки. Серед них можна назвати Мушинку, Княжиху, Конічнинку Коноплянку, Курячий брід, Сирець, Юрковицю (літописний Сетомль), Глибочицю (Кудрявець) та її притоку Киянку, т.з. Борисоглібський струмок та ін. (, Див. також ).

Слід зауважити, що з часом назви річок змінювалися, тож наразі тяжко точно встановити, яку саме назву носив в той чий інший час певний струмок, а також чи йдеться про назви різних струмків чи різночасові назви одного і того самого.

За межами Облонської (Подільської) заплави з правого берегу з правобережних гір безпосередньо в Дніпро стікають також річки Либідь, Неводничі (наразі в колекторі під бульваром Дружби Народів), Голосіївський та Корчуватський (Китаївський) струмки (зливаються перед впадінням в Корчуватську затоку)та Жуківка. Заплави цих річок забудовані (в ХІХ-ХХ ст.), а самі річки повністю чи тільки у нижній течії зрегульовані.

Річка Неводничі Річка Либідь
Рис. 1.4.5. Вхід до колектору р. Неводничі Рис. 1.4.6. Либідь на листівці кінця ХІХ ст.

Либідь є найбільшою правобережною притокою Дніпра, що народжується і протікає Києвом. Її довжина сягає 14 км, площа басейна 68 км2. Либідь збирає стік з розсічених ярами схилів Київського плато, Головні кручі якого слугують вододілом між нею та Дніпром. Витоки Либіді знаходяться в районі станції Київ-Волинський.

Гирло Либіді Геологія долини Дніпра
Рис. 1.4.7. Сучасний вигляд історичного гирла Либіді Рис. 1.4.8. Геологічна будова міжріччя Дніпра та Либіді

Підживлюють її і джерела в ярах: Бусловське – на Саперній слобідці, Лукрець – під Дівич-горою (Лисою горою), Живець під г. Бусовицею. Головні притоки Либіді: Китаївський, Скоморох, Старик, Бусловка, Відрадний, Шулявка, Кадетський гай, Клов, Совка, Звіринець, Протасів яр. Усі вони наразі сховані в колекторах. Окрім того Либідь в районі вул. Кіровоградської приймає струмок Совка (більша частина якого разом з ставами збереглася), а в районі проспекту Науки – Оріхуватський струмок (протікає переважно Голосіївським лісом).

Віта
Рис. 1.4.9. Схема водозбору р. Либідь Рис. 1.4.10. Нижня течія р. Віта

Ще однією правобережною притокою Дніпра є Віта, яка впадає до нього на південь від Жукового острова. Проходить річка переважно околицями міста, тому, в основному, тече на поверхні, вдалині від забудови. Протяжність річки близько 12 км, Вона формується з трьох струмків: власне Віти (Малої Віти чи Хотівського струмка), що тече зі схилів Київського плато (с. Хотів, ліс біля Новосілок та Феофанії), струмка Сіверки, що витікає з району с. Лісники, а також струмка Пітиль, що витікає з болотистих угідь у с. Підгірці. Всі вони зливаються у розташованому на правобережній заплаві стародавньому с. Віта-Литовська, що тепер зветься Чапаєвкою, звідки річка несе свої води до Козачої протоки Дніпра, відділяючи на північ острів Жуків, а на південь – урочище Конча-Заспа.

На лівому березі існувала низка малих приток заострівного рукава Десни. Частина з них в різному ступені трансформації існує і по сьогодні. Це р. Змійка (назва наша), що впадає в Десну неподалік від Деснянської водної станції.

Змійка Доманя
Рис. 1.4.11. Для р. Змійка досі характерне природне блукання русла – меандрування Рис. 1.4.12. Струмок Доманя на Троєщинській заплаві – приклад малої притоки

Ще один струмок (пропонуємо називати його Доманя) вливався у Десенку (тепер у затоку Доманя) нижче за недобудований опіковий центр на Троєщині.

А на території поміж урочищами В’язки та Вербняки до Десенки вливається ще один струмок (пропонуємо називати його Вербняки), який витікає з району Троїцького собору.

Вербняки Дарниця
Рис. 1.4.13. Струмок Вербняки на Троєщинській заплаві Рис. 1.4.14. Нижня частина течії р. Дарниці, 1988 р.

Найдовшою притокою (21,5 км) не тільки київського лівобережжя, але і загалом Києва після Десни була р. Дарниця. Вона витікає з району с. Княжичі та колись впадала в озеро Тельбін, яке в свою чергу скидало воду в Дніпро. Тепер ця річка перетворена на дві гілки Дарницької дренажної системи.

Нижній Тельбін

Рис. 1.4.15. Озеро Нижній Тельбін

На лівобережну заплаву витікає з району с. Щасливе ще одна мала річка, що на мапі 1640 р. позначена як Тростяниця. На північно-західній околиці с. Бортничі вона, приймаючи притоки з півночі, повертає на південь і стікає заплавою в суч. оз. Золоча, яке в свою чергу впадає в Дніпро. Саме на цій річці влаштовано суч. оз. Заплавне (яке являє собою використану для гідронамиву колишню систему меліораційних каналів). Імовірно, що вищезгадувана р. Тростяниця і згадувана в 1786 р. у зв’язку з описом с. Бортничі р. Млинна (Рибаков, 1997) являють собою один і той же водоток. Це підтверджується тим, що одне з озер на її заплавній трасі на південь від Бортничів досі носить назву – Млинне.

Зауважимо, що питання топографії та історії малих річок басейну Дніпра у Києві є темою окремого дослідження, що ж стосується їх заплавних відрізків, то ми намагатимемося її розглянути у відповідних розділах 2 частини нашої монографії.

До зарегулювання Дніпра заплава щовесни затоплювалася. Період повені сягав 20, а інколи і 40 днів. Терасові ділянки заплави вивищуються над зрізом води всього на 4-9 м і тому часто затоплювалися Дніпром. Необхідно зазначити, що висота давніх водопіль (ще в давньоруські часи) в долині Дніпра мала бути нижчою, з-за значної лісистості заплави (Романчук, 2013). Будівництво Київської ГЕС (1964 р.) порушило природний розвиток заплавних явищ. А після побудови Канівської ГЕС (1976 р.) рівень води у районі міста піднявся на 1 м. Відбулось уповільнення течії і згладжування весняних повеней. Тим не менш, заплавна система у межах міста не втратила своєї динамічності. До створення водосховищ максимальна амплітуда коливання води у Дніпрі становила 9 м, тепер же це лише 5 м. Втім, виник новий тип коливання рівня води – добовий. Він пов’язаний з накопиченням ГЕС води вночі та її спуском вдень (Вишневський, 2005).

Визначено, що водойми м.Києва характеризуються досить великим діапазоном періоду водообміну (від 2 діб до понад 10 років). Значна кількість міських водойм потребує поліпшення або підтримці стабільного екологічного стану. Останнє можна вирішувати шляхом регулювання їх зовнішнього водообміну (Тимченко, Дараган, 2014). Зміна гідрорежиму призвела окрім вищезгаданої зміни абрисів заплавних островів та урочищ, призвела також до припинення заливання території більшої частини заплави, що в свою чергу викликало зміни в рослинності та фауні долини Дніпра, на яких ми детальніше спинимося у відповідних розділах.

Перелік використаних та рекомендованих джерел:

Гаврилюк В.С., Речмедін І.О. Природа Києва та його околиць: Фізико-географічна характеристика.— К.: Вид-во КДУ ім. Т. Шевченка, 1956.— 70 с.

Вишневський В. І. Дніпро біля Києва. – К.: Інтерпрес ЛТД, 2005. -100 с.

Вишневський В. І. Малі річки Києва. Видання друге, уточнене і доповнене – К.: Інтерпрес ЛТД, 2013. -82 с.

Река Дарница как зеркало нашей цивилизации

Рибаков М.О. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. – К.: Кий, 1997. – 371 с.

Романчук С.П. До історико-ландшафтних реконструкцій стародавнього Києва // Фізична географія та геоморфологія. – 2013. – Вип. 2 (70). – С. 194-201.

Стецюк В., Романчук С., Щур Ю. та ін. Київ як екологічна система: природа-людина-виробництво-екологія. – К.: Центр екологічної освіти і виховання, 2001. – 259 с.

Тимченко В.М., Дараган С.В. Сменяемость воды в водоемах Киева // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. – 2014. – Т.4 (35). – С. 49-57.

Цуканова Г.О. Флористичне та ценотичне різноманіття островів Дніпра в межах м.Києва та його охорона Дис… канд. біол. наук: 03.00.05 / Ін-т ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України. — К., 2005. — 162 с.

Дніпро // Енциклопедія Українознавства — В 10 т. / Гол. ред. В.Кубійович.. — Париж–Нью-Йорк: Молоде життя, 1957. — Т. 2. — с. 573-574.

Максимович Н. И. Днепр у гор Киева. Краткий гидрографический и исторический очерк. – Киев: Тип. Кульженко 1898. – С. 1-39.

Використано фото автора та ілюстрації з вказаних вище джерел.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 3412

Модифіковано : 2.12.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.