Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Краєзнавство / Дослідження Дністра / Довгі вали середньої течії Дністра / Вал біля села Баламутівка

Довгі вали середньої течії Дністра

Вал біля села Баламутівка

Андрій Доронькін

Якщо йти далі берегом Дністра чи плисти за течією на катамарані, то пейзаж правого берега Дністра проти західної частини с.Горошової дуже буде нагадувати вигляд скіфського городища біля с.Круглик (під Києвом). Від Дністра в бік плато відходить низка ярів (в яких подекуди є печери). Мережа ярів досить щільна, один від одного вони на відстані 50 – 100 м, і взагалі рельєф схилу правого берега Дністра в цьому місці протягом приблизно 2 км хвилястий. Але вище, вже на вододілі, всі ці яри неначе стримуються досить рівним високим (до 10 м) земляним валом.

Такий контраст між стихійним характером рельєфа нижньої частини правого берега і впорядкованим характером завершення наводить на думку, що це завершення є штучним насипом, або ескарпом. Піднявшись берегом вгору до вододілу, можна засумніватися : чи це штучний насип чи тераса долини Дністра ? Адже перед насипом нема рову, а внутрішній схил непомітний. Але візьмемо до уваги, що якщо цей уступ є природною терасою Дністра, то на такій висоті над річкою тераса мусить бути дуже давньою і за час що минув від моменту створення тераси, яри мали б розмити її фронт внаслідок того, що швидкість утворення ярів більша за швидкість утворення терас. Оскільки фронт насипу ярами не ушкоджений, можна припустити, що це ескарп, або як ще іноді їх називають – вал. Для зручності викладення матеріалу пошуків домовимося надалі називати валом як цей насип, що проти Горошової, так і його продовження вздовж Дністра нижче за течією. Але відзначимо, що в жодному селі з числа тих, через які цей вал простягається, ніхто з місцевих людей його валом не називає. Це можна пояснити тим, що взагалі слово “вал” в цих місцях маловживане (див. вище), а може ще й тим, що в українській мові для означення ескарпованого схилу є якийсь специфічний термін, не знаючи якого важко порозумітися з людьми.

Цей вал добре простежується, починаючи від урочища Пріски (с.Баламутівка) і далі на схід. В ур.Пріски він починається від великого саду і йде вздовж Дністра на схід вододілом “правий берег р.Онут – Дністер”. На захід від урочища Пріски вал простежити важко, бо вся територія фруктового саду в с.Баламутівка старанно розорана. Але якщо уявити, що вал від ур.Пріски йшов також і на захід і трохи завертав на північ (вододілом), то вал вийшов би на Турецьку Гору в с.Онуті.

Від баламутівського саду до лісу “Буковина” (в Баламутівці цей ліс називають “Таборищанський”) відстань близько 1 км. Вал на цьому відрізку йде в напрямку схід-захід. З валу добре видно північний схил Хотинської височини (це якщо дивитися в долину р.Онут), а з протилежного боку добре видно лівий берег Дністра.

Між валом і Дністром перед західним краєм Буковинського лісу є урочище Таборище. Баламутівський лісник розповів, що ця назва походить від турецького табору, який тут колись був. В цьому таборі буцімто були стайні для коней з кам'яною долівкою.

Б.О.Тимощук в “Довіднику з археології України” пише, що Таборище – це “слов'янське городище 10 ст. Його площадка розмірами 45:40 м з напільного боку обмежена глибокими урвищами та дугоподібними валами. На площадці городища виявлено напівземлянкові житла 10 ст.” Про це саме городище, як про давньоруське, пише і П.О.Рапопорт у книзі “Военное зодчество западнорусских земель 10 – 14 веков”.

На жаль, ні в 1992 році ні пізніше якось не вдалося побувати на цьому городищі й оцінити, як воно конкретно розташоване на рельєфі (щодо валу, Дністра, доріг тощо). Але зауважимо, що маленькі розміри городища, значна кількість дугастих валів довкола нього і повідомлення лісника про “кам'яні долівки у стайнях” – все це може свідчити про те, що городище є пам'яткою часів раніших, ніж 10 ст.

Те, що Таборище розташоване перед валом, і за логікою начебто не повинно вписуватись в класичну схему прикордонної фортифікації, відому з прикладів Давнього Риму і феодальної Росії, – ще не означає, що городище і вал використовувалися в різні часи незалежно одне від одного. Розташування перед валом допоміжних елементів фортифікації відоме задовго до винаходу капонірів, люнетів, равелінів та інших винесених укріплень епохи вогнепальної зброї. Так, на Подніпров'ї перед деякими із змійових валів є кургани і городища (наприклад, у Білій Церкві, Бишеві, Макарові), які розглядають разом як цілісну фортифікаційну систему [13]. Нижче по Дністру у Малій Сахарні перед основним валом городища розташовані одразу і додаткове земляне укріплення з ровом і валом, і мурована з каменю курганоподібна споруда. Зрештою, можна пригадати і ті дві розгорнуті козацькі могили біля Вікна, які були біля валу (того, що його згадують в літературі, але який не зберігся).

Коли йти валом на схід, то його можна спостерігати також і в лісі. На відміну від збруцького валу Траяна, якого, схоже, в лісовій місцевості не насипали, цей наддністрянський вал в буковинському лісі зберігся навіть ліпше, ніж на відкритій місцевості. Лише на місцях зрубів, там де ділянки лісу орали під нові насадження, вал знищено. У лісі вал потроху повертає на північ і перед селом Зелена Липа має азимут приблизно 60°.

Буквально перед Зеленою Липою – це приблизно за 1 км від західного краю буковинського лісу – між Дністром і валом, ближче до останнього, натрапляємо на цікаву пам'ятку. Це кам'яно-земляна піраміда (могила) із залишками якоїсь споруди на її вершині (де було знайдено шматки обмазки з відбитками лози, а також фрагмент ліпного керамічного посуду). В підніжжі піраміди є чотирикутний (1.5:1.5 м) вертикальний отвір глибиною до 10 м. Цей комплекс називається по-місцевому Турецька Криниця, і за свідченням баламутівського лісника тут, у підніжжі піраміди, є й печера.

Учасник експедиції археолог В.Артюх казав, що схожі курганоподібні споруди з печерами під ними він зустрічав біля Одаєва і біля Долини Тлумацького району Івано-Франківської області, тобто в тих місцях правого берега Дністра, які мають подібні природні умови. Всі ці окремо розташовані могили з печерами під ними в усіх випадках містяться на крутому правому березі Дністра.

Турецька Криниця в буковинському лісі стоїть на найвразливішій ділянці оборони. Вона розташована просто над стежкою, що веде від с.Зелена Липа на берег Дністра в бік Горошової, на тій ділянці берега Дністра, що є найпологішою. Сам довгий вал в районі Турецької Криниці перерізаний ґрунтовою дорогою, відгалуження від якої і спускається від валу додолу повз Турецьку Криницю. Варто додати, що в цьому районі нижче довгого валу йдуть ще додаткові смуги насипів (одна чи дві) з огляду на вразливість цієї ділянки берега.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2018 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1525

Модифіковано : 4.08.2013

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.