|
|
Повернення. 1
Софія Малильо
Як в сонячному сяйві
малий натхненний жайвір
купається, щасливий, в стихії висоти,
так я в холодну пору,
як сяяв сніг знадвору,
пірнула в теплі хвилі людської доброти.
Вона позвала владно,
і серцю так відрадно,
і лиш одна тривога бентежить без кінця.
Карпати, о Карпати,
де в вас скарбів шукати,
які б розвеселили шляхетнії серця?
Колиско верховинська,
я знов до тебе близько.
Можливо, відшукаю далеких літ сліди.
О рідні добрі гори,
прийміть в свої постори,
даруйте з надр глибоких цілющої води!
24/XI-1993.
Наш любий краю, ріднії Карпати
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
