Мукачеву. 2
Софія Малильо
Ти багатоликий, Ти багатомовний,
серед гір Карпатських – як алмаз коштовний,
спадщина нетлінна сотень поколінь!
Плинули епохи, добрі і погані…
Ти себе зберіг в жорстокому змаганні
і по праву став у ряд людських творінь.
Плинули роки, як Латориці води…
Ти леліяв завжди ідеал свободи,
жертв приніс немало на її олтар,
і вона сяйнула вірним Твоїм дітям,
з нею ми ввійшли в нове тисячоліття
і Творцеві вдячні за ласкавий дар!
Тож радій, Мукачеве, місто любе-рідне!
Ми Тобі пророчимо майбуття погідне, –
шану і достаток, злагоду і мир,
щоб збулись високі наші ідеали,
множились церкви, просторились квартали
і красою вабили вдаль і вшир!
Прапор синьо-жовтий має над Тобою!
Світлою надією, вірою, любов’ю
під соборним стягом поєднались ми.
Слався, наше місто, від роду до роду,
розцвітай в сім’ї великого народу,
щоб ми всі були щасливими людьми!
12/VIII-2004.
Наш любий краю, ріднії Карпати
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
