До дня бібліотекаря
Софія Малильо
В бібліотеку входиш, наче в храм.
Безсмертний дух людський царює там, –
Творець – бунтар, що «тіло рве до бою»,
До світла людство кличе за собою.
Стоять мовчазно у рядах книжки.
Про них ще древні мовили значуще:
То мертвії живуть серед живущих,
Німії промовляють крізь віки.
Кругом книжки заповнюють полиці.
В них зачаровано спасенні таємниці.
Вони благають: Друже! Погортай!
Великий досвід людства переймай.
Так часто в горі, у нестерпний час,
Та мудрість вікова рятує нас,
І дух збадьорений невтомно й сміло
До боротьби знов кличе кволе тіло.
Скарби бібліотек з їх мудрими томами
Пережили всіх воєн грізні драми,
Минають зваби всіх марнот земних,
А Істини живуть в одежі книг.
Хай славляться творці розумних книг,
Ті, що живуть у часі разом з нами,
І ті, що душ своїх нетлінними скарбами
Із небуття навчають нас, живих.
І доки людство в вирі небезпек
Верстає шлях в палкім жаданні Правди,
Його порадниками будуть завжди
Томи книжок, скарби бібліотек!
29/IХ-2003.
Святі традиції дідизни
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
