|
|
«Віють вітри, віють буйні»
Софія Малильо
«Віють вітри, віють буйні», –
серед ночі, в тишині,
пригадалося спонтанно,
зазвучало нездоланно,
заспівалося мені.
Пригадались – чуті змалку
і природні, як вода, –
співи-жалощі Наталки,
й защеміла в серці палко
її туга молода.
Чудодійний геній пісні,
із глибин жива вода…
Крізь випробування грізні
врода роду грає в пісні,
незнищенно молода.
9/V-1991.
Святі традиції дідизни
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
