Запорізький марш
Софія Малильо
Коли звучать поривні ритми маршу,
із пам’яті глибин зринають дивні сни:
мов у буденщину сумну, трагічну нашу
вриваються вітри із давнини.
Немов у нашу чорну безнадію,
у честі й гідності позбавлені часи,
крізь років і сторіч завісу і завію
славетних пращурів лунають голоси.
Звучать, мов символи утраченої суті,
слова завітні. Січ. Великий Луг.
Порогів імена, затоплені й забуті.
Паланка. Хортиця. Самара. Базавлук.
І щемно так чогось, і невимовно сумно,
немов забуто все і з нашої вини.
Та марш звучить заклично і бравурно, –
Козацький марш із далей давнини.
24/XII-1990.
Святі традиції дідизни
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
