Українська пісня
Софія Малильо
Пісень, пісень! Красою вщерть налиті,
вони – то й берегли джерельну пам’ять роду
у рідкісні його щасливі миті
і в перманентну люту непогоду.
Усе в них є, – наперекір негодам! –
і жарт, і дотеп, і душевні щеми,
й безсмертна назавжди духовна врода,
і в честь кохання трепетні поеми.
Хвилюють до сльози мелодій переливи,
слова прості, та на віки значущі.
В них дихає життям минувшість сива,
і ми перейдем в них у дні грядущі.
Пісні натхненні! Предків трудовитих
палкі й сердечні, щирі голоси!
Дай, доле, нам о, дай не розгубити
безціннії скарби нетлінної краси!
24/XII-90.
Святі традиції дідизни
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
