Олена Теліга
Софія Малильо
«Не треба слів! Хай буде тільки діло!»
(Олена Теліга)
«Не треба слів! Хай буде тільки діло!»
Все, що в душі, у задумі дозріло,
У діло, дію, вчинок переводь!
Та ділом – вчинком є і творче слово!
«І слово було Бог…» І «Споконвічним Словом»
все диво Всесвіту створив Господь.
Не треба зайвих слів, порожніх і лукавих!
Хай буде щирий внесок у ті справи,
Що порятують рідний твій народ!
Нові й нові йому готують кари
Перевертні продажні, яничари
У злагоді зі зграями заброд.
Вона булла розумна і вродлива,
Наділена талантами, щаслива,
Про біль Вітчизни чула лиш здаля,
Та чи могла вона так осторонь стояти,
Як у громах війни страждала Мати,
Прекрасна, та окрадена земля.
Там у воєннім вирі-чорториї
В румовищах лежав завітний Київ,
І паном був у нім чужак – вандал.
Той Київ пам’ятав апостола Андрія!
Той Київ маривсь їй у снах і мріях,
Її Вітчизни символ – ідеал!
Аби слова у діло перелити,
Аби у згоді зі словами жити,
Ось вже вона у місті над Дніпром.
У нім життя немов завмерло з муки,
Її ж душа не признає принуки, –
Вона не мічена невільничим тавром.
Коли її, нелякану і вільну,
За дію непокірливу, «свавільну»,
Взяв у полон отой чужак – вандал,
Він ладен був їй дарувати волю,
як пані не чинитиме «сваволю»
й відрине український ідеал.
О ні, слова її, і вчинки, й ідеали
В її душі шляхетним сплавом стали!
Зректися їх – навіщо майбуття?
Ціною підлості, нікчемства, зради
Байдужі їй усі земні принади,
А навіть і найвищий дар, – життя!
Тоді її, таку палку й сміливу,
В її неляканості гордівливу,
У Бабин Яр повів чужак – вандал,
Аби убити благороднее тіло,
В якому честі полум’я горіло,
В якім палав Свободи ідеал.
Так, тіло вбила кулеметна злива,
Але жива душа її вродлива,
Жива у подвигу, у тих словах,
Які були у злагоді з ділами,
Які залишаться назавжди з нами,
в народних ідеалах, у серцях!
13.VII.2006.
Святі традиції дідизни
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
