2. «А ти кажеш, наша Музо...»

Юрій Федькович

А ти кажеш, наша Музо,

Що будеш вітала? –

Амінь, амінь, пречиста,

Велика, святая.

Вітай у нас, як то сонце

По великій ночі,

Нехай утрем дрібні сльози,

Заплакані очі,

І на волю подивимося!

Забудеться горе,

І дух новий в нас заграє,

Як голубе море…

І воскреснемо на ново

З тяжкої могили,

Й нову пісню заспіваємо

Новов добров силов.

І вернеться наша воля,

А може ще й слава,

І за кривду поспитаєм

У братів лукавих…

Із дижмов нам вертатимуть

Кров нашу пролиту.

Нас карали, катували,

І ми будемо бити;

Всі котюзі по заслузі –

Так ходить по світі.

А Божий суд мусить бути

Во віки і віки.

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 325.