6. «Лети, думо, де думаєш...»

Юрій Федькович

Лети, думо, де думаєш,

І не зупиняйся,

Нехай собі беруть тіло –

Від душі їм засі!

Нехай собі беруть тіло,

В кайдани окрутять,

А дух Божий во вік волен,

Во вік не окутий.

І не всадять його в пута

Московські Нерони,

Не рознесуть копитами

Всі татарські коні.

А що срібло, а що злато?

Беріть собі злато,

А ми будем і без срібла-

Золота багаті!

Чисте серце, чиста совість –

От наші пурпури;

Ваша слава, ваша доля

Мене не одурять,

Як і його не одурили

Ті помазанні брехачі

Від юності і до могили!

В’ни наробили калачів –

Не коровайних, а залізних,

Та муть мабуть самі їх їсти!

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 327.