Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Чорт

Степан Руданський

Варіанти тексту

Приглянувся ксьондз-добродій

До чужої жінки.

Посилає що день божий

Фіги та родзинки.

Посилає, все питає,

Коли згода буде?

Коли її чоловіка

Удома не буде?..

Але жінка не з тих жінок:

Подарунки брала,

А ксьондзові усе-таки

Слова не давала…

Далі видить: треба дати –

Нічого робити!

Тілько вона замишляє

Ксьондза підголити…

Каже мужу. Муж навмисне

Зрання виїжджає,

А вона тут повну скриню

Сажі насипає.

Насипала, зачинила,

В печі розпалила

Та нібито на вечерю

Ксьондза запросила.

Ксьондз приходить, скинув габіт,

Жарти починає…

Помаленьку, помаленьку,

Вже й перевертає…

Помаленьку, помаленьку,

Ба, вже і за діло…

Аж тут раптом коло хати

Щось загуркотіло.

«Ах, нещастя! – жінка каже, –

Кінець мого віка!

Чи не лихе ж притащило

Мого чоловіка!

Іскидайте живо шмаття,

Живо розбирайтесь,

Та от скриня коло лави,

У скриню ховайтесь!..»

Ксьондз скидає, й помагає

Сама господиня,

І в минуті з голим ксьондзом

Зачинилась скриня.

Входить в хату і господар,

Нібито не знає;

Постелив собі на скрині

Та й спати лягає…

Лежить собі на тій скрині

Та й став промовляти:

«А що, жінко, та узавтра

Тра скриню продати.

Коло нас тут недалеко

Торговиця буде,

Повезу її, до лиха,

Може, куплять люди!»

«Нащо тобі продавати? –

Каже молодиця, –

Нехай собі буде вдома,

Може, пригодиться!»

«Пригодиться, пригодиться…

А знаєш мовчати?

То ж не твоя, моя скриня!

Я хочу продати!»

І обоє господарі

Разом замовчали;

Помовчали, помирились

Та й позасипали…

Устав рано пан господар,

Коні запрягає,

Вивалює на віз скриню,

Коні поганяє.

Їде собі на ярмарок

Скриню продавати…

Але їде пан з жоною

До костьолу, знати…

Оглядає та й питає:

«Що везеш, Іване?»

«Везу скриню, – Іван каже, –

В скрині чорта, пане!»

А тут пані обернулась

Та й панові каже:

«Poproś, duszko, tego chłopa,

Niechaj on pokaże!»

«А який то чорт у тебе?

Покажи, Іване!»

«Дайте хіба рублів копу,

То покажу, пане!»

Вилічив пан йому гроші,

Іван ізлізає,

Бере гроші у кишеню,

Скриню відмикає.

Як вискочить ксьондз із сажі!..

Боже, твоя воля!

Світу божого не бачить,

Біжить через поле!..

А тут пані у долоні:

«Ach moje serduszko!

Popatrzaj się, popatrzaj się!

Jeszcze j samiec, duszko!..»

17 апреля [1858].

Примітки

Вперше надруковано в виданні: «Твори Степана Руданського. Том І. У Львові, 1895», стор. 154 – 157. Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 78, звор. – 80, звор.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 166 – 169.