Окуляри
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Розходився мужичок
Аж гвалт дякувати,
Та їдна йому біда:
Не вміє читати.
До граматки б – та куди,
Не того він хоче.
Він гадає чим другим
Просвітити очі.
«Не вміє ж так старий дяк
Стрічки розібрати,
Окуляри ж як візьме –
То куди читати!
Отак і я заведу
Кондаки й тропарі,
Тілько піду та куплю
Такі окуляри».
Пішов мужик до крамниці
Різні вибирає…
Що на очі накладе,
То все не читає.
Далі соті з носа зняв,
Об землю ударив,
Розплатився та й пішов
Сам без окулярів.
І на проводи сказав
Хрещеному люду:
«Окулярів не купив
Та й дяком не буду».
6 февраля [1859].
Примітки
Вперше надруковано у тижневику «Русский мир», 1859, № 48. Автографів два: «Співомовки 1857 – 1859», стор. 106 – 106, звор., і «Співомовки 1861», стор. 11. Подається за автографом 1857 – 1859 рр.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 190.