2.8.2.1. Переправи, мости та підйом затоплених суден, вересень 1941- листопад 1943 р.
Парнікоза І.Ю.
Одразу після окупації Києва німці приступили до наведення мостів через Дніпро. Усього упродовж 24 годин трохи на північ від зруйнованого мосту ім. Є. Бош німці навели 500-метрову переправу на гумових надувних понтонах, що дозволило перекинути на лівий берег важке озброєння.
Рис. 2.8.2.1.1. Руїни Ланцюгового мосту, вересень 1941 р. з права помітно початок зведення німцями дерев’яного мосту за допомогою копра забивають палі у дно, за (Малаков, 2005)
Рис. 2.8.2.1.2. Німці будують перший дерев’яний міст через Дніпро поблизу зруйнованого мосту імені Бош. Одночасно розбирають самий перший міст, який протягом 24 годин було збудовано на надувних човнах, за (Малаков, 2005)
Рис. 2.8.2.1.3. Будівництво першого дерев’яного авто-гужевого мосту через Дніпро поблизу зруйнованого мосту ім. Є. Бош, за ()
Рис. 2.8.2.1.4. Перший авто-гужевий міст нижче руїн мосту ім. Є. Бош, листопад 1941 р. ()
Трохи пізніше на її місці почали будувати перший тимчасовий дерев’яний міст через Дніпро. На знімках видно як попередній понтонний міст розбирають, будуючи на його місці тимчасовий дерев’яний.
Рис. 2.8.2.1.5. Перший авто-гужевий міст нижче руїн мосту ім. Є. Бош зима 1941 р. (Фото з мережі)
Рис. 2.8.2.1.6. Перший авто-гужевий міст нижче руїн мосту ім. Є. Бош зима 1941 р. (Фото з мережі)
Одночасно з будівництвом цього першого мосту нижче за течією навпроти лаври діяла паромна переправа, якою переправлялися не тільки німецькі військові, але й місцеві селяни. Згодом на її місці навели переправу на байдаках. В перші дні дія також наплавний міст в районі зруйнованого Дарницького залізничного мосту.
Рис. 2.8.2.1.7. Паромна переправа на Передмостову слобідку, вересень 1943 р. біля парому чекають не тільки військові але й цивільні місцеві мешканці, за ()
Рис. 2.8.2.1.8. Німці на Передмостовій Слобідці біля щойно зведеного наплавного мосту на байдаках, 26.09.1941 р., за (Малаков, 2005)
Рис. 2.8.2.1.9. Зенітна гармата на охороні наплавного мосту на Передмостову Слобідку, за ()
Рис. 2.8.2.1.10. Німецька переправа мостом на байдаках біля лаври на Венеціанський острів, вересень 1941 р., за (Малаков, 2005)
Рис. 2.8.2.1.11. Наплавний міст біля ще не до кінця зруйнованого Дарницького залізничного мосту, за (Малаков, 2010)
Рис. 2.8.2.1.12. Початок будівництва мосту Шарнгорста, в далині помітно зруйнований дерев’яний Наводницький міст, а ще далі бики капітального Наводницького мосту ()
Одночасно з навденням попередніх переправ приступили до спорудження ще одного низькоководного тимчасового дерев’яного авто-гужового мосту трохи на південь від наведеної раніше понтонної переправи (мосту Шарнгорста). Паралельно діяла вищеописана понтонна переправа.
Рис. 2.8.2.1.13. Німецька самокатна рота (швидше за все 95-ї пд) на київській набережній поблизу збудованого понтонного мосту, за )
Рис. 2.8.2.1.14. Понтонний міст через Дніпро біля лаври на Венеціанський острів, вересень 1941 р., за ()
Новозведений міст назвали на честь прусського генерала Герхарада Йогана Давида Шарнгорста (1755-1813), який загинув від ран у війні проти Наполеона.
Рис. 2.8.2.1.15. Нововведений міст Шарнгорста та понтонна переправа на Дніпрі, фото жовтня 1941 р., за ()
Рис. 2.8.2.1.16. Міст Шарнгорста, понтонну переправу вже розібрано, жовтень 1941 р.
На час візиту до Києва словацького президента др. Й. Тисо у листопаді 1941 р. був повністю закінчений і демонструвався високому гостю. Перед мостом встановили покажчик: маса однієї рухомої одиниці –до 24 тон, швидкість руху по мосту – до 20 км/год. (Малаков, 2010; ).
Рис. 2.8.2.1.17. Словацький президент др. Й. Тисо на мосту Шарнгорста, листопад 1941 р. ()
Рис. 2.8.2.1.18. Конструкція моста Шарнгорста, листопад 1941 р. ()
Рис. 2.8.2.1.19. Німецький міст Шарнгорста у Києві, вид з боку лівого берега Дніпра, за ()
Рис. 2.8.2.1.20. Знак «Міст Шарнгорста», листопад 1941 р. ()
В листопаді 1941 р. на Дніпрі в Києві діяли міст Шарногорста та зведений перший дерев’яний міст у зруйнованого моста ім. Бош.
Восени 1941 р. німці також навели на Дніпрі багато понтонних мостів, адже наступаючи війська вермахту потребували поповнень, а залізниця не діяла. Потім зайві мости німці розібрали (Малаков, 2010).
Рис. 2.8.2.1.21. Німці на Броварському шосе, жовтень 1941 р. Помітний характерний для заплавних слобідок будинок на високому, з урахуванням повеней, цоколі за (Малаков, 2005)
Рис. 2.8.2.1.22. Подільський залізничний міст, фото угорського вояка літа 1943 р., за (Малаков, 2009)
Поряд з цим 3 грудня 1941 р. голова київської міської управи В. Багазій підписав постанову «Про уникнення небезпеки переходу людності через р. Дніпро в м. Києві на Труханів острів». Він зобов’язав Управління річкового трамваю влаштувати зимову пішохідну переправу та утримувати її у належному стані. На це було передбачено виділити 30 тис. карбованців, у тому числі, до 1 січня 1942 р. – 19 тис. Річкова поліція мала забезпечити переправу цілодобовою поліцейською вартою (Ковалинський, 2008).
Рис. 2.8.2.1.23. Переправа організована німцями по кризі Дніпра через о. Великий Південний взимку 1941 р., за ()
Рис. 2.8.2.1.24. Будівництво переправи по кризі Дніпра, зима 1942 р., за ()
До початку зими 1942 р. німці змогли відновити лише один залізничний міст – Подільський. Проблемою була низька пропускна здатність Київського залізничного вузла. Існуючий міст (Подільський) міг пропускати вагони з навантаженням всього в 22 т., що ще більше додавало труднощів, оскільки була потрібне супутнє перевантаження вагонів. Одним з варіантів вирішення цієї проблеми стала ідея капітана Шмеллера, який запропонував побудувати тимчасовий крижаний міст прямо по кризі Дніпра. Майже два місяці дана ідея чекала на офіційне затвердження командуванням ().
Нарешті, через майже два місяці поневіряння по інстанціях, ідея отримала схвалення і 30 січня 1942 р. почалася споруда переправи, яка тривала два тижні. Зведена переправа дозволила здійснювати без перевалки рух ешелонів через Київ, але через місяць почалася відлига, що припинила коротке існування даного мосту ().
Рис. 2.8.2.1.25. Будова мосту Рейхенау на биках недобудованого капітального Наводницького мосту, за
Рис. 2.8.2.1.26. Будова мосту Рейхенау на биках недобудованого капітального Наводницького мосту, злів видно рештки дерев’яного Наводницького мосту за
Рис. 2.8.2.1.27. Угорці на будові мосту Рейхенау на биках недобудованого капітального Наводницького мосту, за
Рис. 2.8.2.1.28. Кияни чи військовополонені на будові мосту Рейхенау на биках недобудованого капітального Наводницького мосту, за
Взимку 1942 р. німці приступили до зведення мосту на биках недокінченого перед війною радянського Наводницького мосту. Збереглася низка фотографій угорців, які працювали на зведенні цього мосту. Станом на літо 1942 р. міст був ще не добудований, проте функціонував. В цей міст Шарнгорста вже було розібрано.
Влітку 1943 р. цей міст, який було названо на честь фельдмарашала Рейхенау, вже функціонував, про що свідчать фотографії та тогочасні мапи Києва. Після цього міст Шарнгорста був розібраний.
Рис. 2.8.2.1.29. Збудований міст Рейхенау, літо 1942 р., за ()
Рис. 2.8.2.1.30. А. Розенберг на мості Рейхенау, за ()
До поновлення Дарницького залізничного мосту по його трасі діяла підвісна канатна дорога, якою транспортувли вантажі. Ця поновлена канатка діяла і після звільнення Києва в 1943 р.
Рис. 2.8.2.1.31. Канатна дорога над Дніпром, зима 1941/42 рр. за ()
Рис. 2.8.2.1.32. Опора канатної дороги над Дніпром, яка діяла в 1941-43 рр., за ()
Як свідчать фото італійського лейтенанта Franco Pozzi зроблені у лютому 1942 р., на той час німці відновили Дарницький залізничний міст. Для його відновлення було виготовлено нові прямокутні ферми (Див. ).
В 1942 р. німці навели на Дніпрі додаткові наплавні мости між мостом Бош та мостом Рейхенау.
Рис. 2.8.2.1.33. Відновлений німцями Дарницький залізничний міст, фото італійського лейтенанта Franco Pozzi, лютий 1942 р. )
Рис. 2.8.2.1.34. Вид на відбудовані німцями міст Рейхенау та Дарницький залізничний міст у Києві, 1942 р.
Як свідчить мапа Києва 1943 р., станом на цей рік функціонували Подільський залізничний міст, Наводницький міст, який вже називається на честь померлого фельдмаршала фон Рейхенау (6-та армія якого штурмовала Київ) та Дарницький залізничний міст. Німецька військово-будівельна організація Тодта розібрала і вивезла усі металеві конструкції київських мостів (Малаков, 2010).
Рис. 2.8.2.1.35. Діючі мости на мапі Києва, 1943 р.: 1 – Подільський залізничний, 2 – міст Рейхенау (Наводницький), 3 – Дарницький залізничний
Рис. 2.8.2.1.36. Розбірка металевих конструкцій мосту ім. Бош, за (Малаков, 2009)
Окрім відновлення мостів німці займалися також підйомом придатних радянських суден, що були затоплені під час відступу з міста. Зокрема, в жовтні 1941 р. була піднята німцями і відремонтована в Києві плавбаза «Неман». Вона використовувалася в якості буксиру «Pi D-5» («Pinsk Dampfer №5») на ділянці Пінськ-Київ (Спичаков, 2009).
Взимку 1941-42 рр. було сформовано бригаду по підйому суден, якою командував гамбурзький водолаз Генрих Фік. Група включала колишніх радянських спеціалістів та працювала на північ та південь від Києва двома загонами. Група підняла 18 суден: пароплав, дрібні катери та буксирні газоходи, які були сховані в Києві підпільниками та збережені до звільнення Києва. Потім вони використовувалися військово-відновлювальним загоном №10 та Дніпровським пароплавством. Фік не любив Гітлера, крім нього в бригаді було 3-4 німця та 2-3 чеха, які мінялися. В кінці їх всіх було 3-4 чоловіки. Фік був пияк, і все цінне з піднятих кораблів залишав собі. Завдяки бухгалтеру загону чеху Ярошу вдалося врятувати від угону в Німеччину до 200 осіб. Чех приготував для них довідки, що вони працюють на суднопідйомі, які підписав підпоєний Фік. Втім, деякі судна німці таки підняли та використали.