pH, залізо, компоненти азотної групи
Мирослав Спринський, Марія Балучинська, Марія Пелипець
Взагалі значення водневого показника рН для вод Дністра коливається в межах від 7.0 до 8.2 (крім згаданого вище випадку); водосховища – 7.6 – 7.8; природних допливів – 7.2 – 8.0 (крім рр.Стрвяж і Гнила Липа, де рН=6.4), тобто відповідає нормативам для вод культурно-побутового призначення. Стічні води, що потрапляють до Дністра, за значеннями рН також майже не відрізняються від природних (див. таблицю 14:3).
Концентрації заліза (ІІІ) у водах Дністра в основному є меншими або (рідше) рівними ГДКв (0.3 мг/л). Для водосховища характерні вмісти заліза, менші за ГДКв.р. (0.05 мг/л). Дещо підвищені вмісти цього елементу – 0.4 і 0.6 мг/л встановлено в Дністрі біля с.Тужанівці та перед впадінням р.Сівка. Для більшості природних допливів характерні такі самі кількості заліза (ІІІ) – 0.03 – 0.3 мг/л. Підвищені вмісти (в мг/л) виявлені в рр.Верещиця (0.4), Тисмениця (2.0), Луг (0.8), Свірж (0.5), Мукша (0.9), Тернава (0.6). Це може бути пов'язане як з природними процесами (за [2] середні концентрації цього елементу в поверхневих водах приблизно дорівнюють ГДКв), так і з наявністю техногенного забруднення. Останнє є найбільш ймовірно для рр.Тисмениця, Луг, Мукша, які приймають до себе промислові і комунально-побутові стоки. Значні кількості заліза (ІІІ) містяться у стоках промислових підприємств та сільськогосподарських стоках – 0.3 – 2.0 мг/л (див. таблицю 14:3).
Амоній-іон у воді Дністра та водосховища виявлено у кількостях значно менших за ГДКв (див. таблицю 14:3), як і у воді більшості допливів. Разом з тим води рр.Тисмениця, Луг, Золота Липа, Жван дещо збагачені цим компонентом, хоча його вміст менше ГДКв, а рр.Бистриця (3 мг/л) і Мукша (15 мг/л) – значно збагачені. Що стосується випробуваних стоків, які скидаються у Дністер, то стічні води відстійників сірчаного комбінату м.Новий Розділ, Калуського хімічного комбінату, заводу ТОС містять амоній-іон у кількостях, менших за ГДКв, тоді як стоки Новороздільського комбінату хімічних добрив (як офіційні, з системи відстійників, так і з “неофіційної” канави), містять цей компонент у величезних кількостях, відповідно, 10 і 21 мг/л, що перевищує ГДКв у 5 і 10 разів, а ГДКв.р. – у понад 100 разів. Така сама концентрація амонію (10 мг/л) зафіксована й у стічній канаві с.Тужанівці. Очевидно, це пов'язане з близькістю до відповідного комбінату у м.Новий Розділ і як наслідок – з нерегламентованим застосуванням амонійних добрив. Вмісти амоній-іону у стічних водах Жидачівського ЦПК (як з офіційної труби, так і з “неофіційної” канави), молокозаводу поблизу с.Заліски та канави в с.Чайковичі є на рівні ГДКв, проте значно більші за ГДКв.р. Взагалі, Дністер та його допливи до впадіння Стрия повсюдно містять амоній-іон у кількостях, вищих за допустимі для ведення рибного господарства. Дністровське водосховище у цьому відношенні знаходиться у кращому стані. Можливі джерела забруднення поверхневих вод дослідженого району амоній-іонами буде розглянуто пізніше, разом з іншими компонентами азотної групи.
Концентрація нітрит-іонів у водах Дністра, водосховища та допливів в основному не перевищує ГДКв (див. таблицю 14:3). Виключенням є р.Тисмениця, Дністер після її впадіння (ГДК перевищується у 6 – 7 разів), рр.Луг, Свірж, Гнила Липа, Сівка, Золота Липа, Дністер після впадіння Золотої Липи (1.3 – 2.5 рази), рр.Бистриця і Мукша (19 разів), р.Коропець (5 разів), Дністер після Коропця (4 рази). На рівні ГДКв є концентрації нітритів у воді р.Тернава та водосховища в районі с.Комарів. Величезні кількості нітрит-іонів містяться у стічних водах Новороздільського комбінату хімічних добрив (в 7.5 та 37.5 разів більше за ГДКв), молокозаводу (37.5), значні – стічні канави сс.Чайковичі і, особливо, Тужанівці, Калуського комбінату та заводу ТОС. Слід зазначити, що середні вмісти нітритів у поверхневих водах коливаються звичайно від 0 до 0.1 мг/л, причому максимальні їх вмісти спостерігаються взимку, мінімальні – влітку, коли особливо інтенсивна діяльність фітопланктону, що живиться ними [1]. Таким чином, зафіксований нами рівень забруднення басейну Дністра нітритами є мінімальним з огляду на час обстеження.
Мінімальні концентрації нітрат-йонів у поверхневих водах також спостерігаються влітку, а середні для цих вод становлять близько 5 мг/л [1]. ГДК нітратів у питних водах та водах культурно-побутового призначення дорівнює 45 мг/л. Виходячи з цього, можна константувати, що за цим показником води Дністра, Дністровського водосховища та більшості природних допливів є у задовільному стані (див. таблицю 14:3). Дещо збільшені вмісти нітратів порівняно з загальним фоном зафіксовано у водах рр.Тисмениця та Сівка, а також у стічних водах відстійників Новороздільського комбінату хімічних добрив, канави в с.Тужанівці, Калуського комбінату, заводу ТОС.
Як відомо [3], основними джерелами надходження компонентів азотної групи у природні води є використання органічних та неорганічних (аміачних та селітрових) добрив, стічні води промислових підприємств та комунально-побутові стоки. При цьому наявність у водах амоній-іонів свідчить про свіже забруднення, оскільки за окисних умов, характерних для поверхневих та ґрунтових вод, вони окислюються до нітратів. Нітрит-іони можуть бути наявні в природних водах або завдяки “самостійному”, переважно фекальному, забрудненню, або як перехідна форма при окисленні амонію до нітратів. Це саме стосується і нітратів. Детальніше ці процеси розглянуто в розділі про забруднення ґрунтових вод. Ілюстрацією до теоретичних викладень про форми міграції компонентів азотної групи можуть слугувати проаналізовані стоки Новороздільського комбінату хімічних добрив. Так, вода нібито ні для кого не помітної канави, що витікає безпосередньо з заводу, містить 21 мг/л амонію, 0.6 мг/л нітритів і зовсім не містить нітратів (нижче межі чутливості методу). Тобто стоки явно походять з цеху амонійних добрив і процес окислення щойно почався. Стічна вода відстійників того ж комбінату містить вже 10 мг/л амонію, 3 мг/л – нітритів і 17.2 мг/л – нітратів. Тобто, в результаті подорожі каскадом з 5 – 7 ставів половина іонів амонію встигає окислитись. Майже такі самі кількості зазначених компонентів виявлено і у воді стічної канави с.Тужанівці. Проте тут, напевно, присутній амоній (який частково окислився) не тільки хімічних, а й органічних добрив. Поза цими цікавими спостереженнями, не слід забувати, що зазначені стоки забруднюють Дністер, унеможливлюють, зокрема, нормальне ведення рибного господарства.
Використовуючи проведені нами заміри дебітів відповідних допливів (таблиця 14:4), легко порахувати, що “неофіційна” канава Новороздільського комбінату несе у Дністер щодоби 242 кг амонію, 7 кг нітритів, стічні води системи відстійників того ж комбінату – 17 кг амонію, 5 кг ніритів, 31 кг нітратів, канава с.Тужанівці – 0.8 кг заліза, 8 кг амонію, 1.3 кг нітритів, 20 кг нітратів. Одночасно сам Дністер до цих допливів при розході близько 10 кубічних метрів за секунду, тобто близько 86400 – за добу (таблиця 3:1), несе щодоби (орієнтовно, з урахуванням середніх вмістів) : амонію – 190 кг, нітритів – 47.5 кг, нітратів – 4750 кг. Як бачимо, маси амонію та нітритів у Дністрі та стоках Нового Роздолу цілком співставимі. Після таких підрахунків зовсім не дивуєшся тому, що за свідченнями місцевих жителів “риба в Дністрі не та !”. Дуже небезпечними є, як бачимо, і невеличкі стічні канави окремих сіл. Звичайно, від кожного з них шкоди довкіллю менше, ніж від потужного комбінату, але комбінатів – одиниці, тоді як сіл – сотні. Якщо навіть більшість сільських потічків несе до річки в десятки разів менше амонію і нітратів, ніж Тужанівський, проте навіть ця кількість, збільшена у сотні разів, вражає. Слід врахувати, що випробування цього потічка проводилось після потужної повені і влітку, тобто в інші пори року та в роки меншої водності можливі ще більші вмісти зазначених компонентів.