Переклад

Продовження від 9 травня 1864 р.

Свідчить представник громади Йосип Гор(о)динський рицар фон Федькович і це зроблене ним подальше розслідування.

§ 2

Представник громади стверджує у § 1, що лісові ділянки і пасовиська, на які є претензії, здавна знаходяться у виключному володінні і відповідному використанні окремих колишніх підданців, належать до їхньої дотації і тому на основі приписів про наслідування стали їхньої власністю.

Чим це твердження доводиться?

До § 2

Це не порожня заява, а дійсний факт, який не потребує підтвердження, що спірні лісові ділянки і пасовиська від століть знаходяться у виключному володіння і відповідному використанні окремих колишніх підданців, утворюють їхню дотацію і таким чином через знесення панщини і приписи про наслідування, які до цього стосуються, стали їх єдиною і повною власністю. Однак не бракує доказів, котрі цей факт без сумніву доводять.

Я вже детально вияснив у § 1, що худоба є єдиним джерелом проживання горян, що вони при їхньому поселенні зі згоди землевласників привласнили собі лісові ділянки і пасовиська, які знаходяться у їхньому володінні.

Кожен мешканець гір поселився серед лісу і взяв у володіння і використання підходящу площу, яку зазначив і обгородив, з чого випливає, що уся взята горянином площа мусить утворювати дотацію, тим більше, що ця площа утворює взаємопов’язаний комплекс.

На одній частині горянин побудував своє бідне житло, частину викорчував і використав як пасовисько, а на решті покриває свої потреби в дровах. З цієї причини ніколи не повстало сервітутське право, оскільки кожен підданець на власній дотаційній землі випасов худобу і рубав дрова. Це вже дозволяє мати досить доказів, що лісові ділянки, які знаходяться у володінні окремих підданців, утворюють його дотацію. Якщо ж треба це ще чимось підтвердити, то я приводжу наступні докази:

1) З часу прийняття Буковини під австрійське управління усі акти про наслідування і власне інвентарі і декрети про передачу спадку підтверджують, що житлові будівлі, ліси і пасовиська, які до них належать, передаються в спадок від предків наступному поколінню у виключне володіння і розглядаються властю як батьківський спадок .

2) В теперішньому часі можна побачити обмежування і обгородження кожної русти кальної дотації, хоча час їх існування дорівнює людському вікові, і всередині цих огороджень знаходяться окремі лісові ділянки і пасовиська. Це обмежування могло тяжко дозволятися і терпітися землевласниками, якщо воно виділене до кожного дому і обгороджені лісові ділянки і пасовиська не були визначені як дотації підданцям і власне вони були дозволені.

3) Більшість горян має угоди про купівлю та інші документи, на підставі чого їм відповідними землевласниками їхні власні сільські господарства включно з лісовими ділянками і пасовиськами були продані у власність і передані. Хоча попередні повноваження громад скопійовані з цих документів і передані комісарові уряду панові Шторнерові і тому мали би знаходитися в актах, все одно я забезпечив засвідчені копії цих документів і хвальній комісії передам їх через кілька днів.

4) Деякі підданці за ці документи, а саме за постанову на спадок заплатили досить значний податок, що вони очевидно не зробили би, якби їм продані або успадковані лісові ділянки і пасовиська не були або не стали їхньою власністю.

5) Я вірю, що кожен підданець заплатив податок за господарство з лісовою ділянкою і пасовиськом, якими володіє, і повинен довести оподаткуванням, якщо не власність, то, принаймні, виключне право володіння.

6) Лісові ділянки і пасовиська, які знаходяться у володіння окремих підданців, були при Горайських вимірюваннях, так само від 1820 і 1822 рр. були внесені на ім’я окремих підданців і тільки при вимірюваннях 1855 р. землевласники своїм тиском сприяли тому, що ці площі частково були записані на ім’я землевласників, а частково були визнані спірними.

Горайські вимірювання, так само як з року 1822 можуть однак довести, що внесені на ім’я підданців пасовиська і лісові ділянки знаходилися у володінні підданців і утворювали дотацію, в той час як вимірювання 1855 р. не були повністю законними і тому не можуть нічого довести.

7) Урочисті визнання, які неодноразово робилися громадам землевласниками і ймовірно наявні в старих актах, що вони до 1822 р. і також пізніші викорчувані грунти, так само як і усі грунти, що знаходилися у володінні підданців, до яких очевидно мусили належати лісові ділянки і пасовиська, передали підданцям у власність і лише ті пасовиська і грунти лишали собі, які ніколи не були у володінні підданців і були чисто домінікальними, повинні вже, якщо також зазначені у пунктах 1 – 6 докази не приймаються до уваги, становити чистий повний доказ того, що ті, зі століть у володінні підданців грунти, пасовиська і лісові ділянки належали до дотації підданців і утворювали їхню власність.

Навіть старші люди мене переконували, що деякі землевласники, імена яких вони не могли подати, багаторазово заявляли, що усі свої ліси передали підданцям, розділили поміж ними і що вони майже не мають домінікальної власності в горах. – Напевно в старих актах можна сліди цього знайти.

Також визнання тих землевласників, котрі повідомляли про овечий і бринзові податки як основну повинність і при тому пояснювали, що усі землі включно з лісовими ділянками і пасовиськами, які знаходяться у володінні підданців, доводять, що лісові ділянки і пасовиська утворюють власне дотацію підданців.

Якщо наведені докази не будуть визнані достатніми, то я постараюся довести за допомогою надійних свідків і розумних людей, що спірні лісові ділянки і пасовиська за людської пам’яті були у виключному володіння і використанні окремих підданців і тому утворювали дотацію.

Тому я вірю, що повністю доведу, що спірні лісові ділянки і пасовиська не тільки були у виключному володінні і використанні окремих підданців, але і утворювали дотацію. Однак оскільки з найвищим указом, яким була скасована панщина і селянська дотація впорядкована так, що все, що лишалося у володінні і використанні підданців, ставало їхньою повною власністю, то я вірю, що доведу, що спірні земельні ділянки, які знаходяться у володінні окремих підданців, є їхньою повною власністю.

Переклад Валентина Стецюка