14. Новоженцям

Юрій Федькович

У нашім селі, в богатім дворі

Стояли коні, а все вороні,

Коні вороні поприпинані,

На них бояре поприберані,

А всі бояре гречного пана,

Гречного пана на йм’я . . . . . .

«Гой пане ти наш, де ся вибераш?»

«Вибераюся в місто по дівку,

В місто по дівку ще й по вермінку».

А она чує, переказує:

«І сам не ходи, бояр не труди,

Бо я до тебе сама приїду,

Сама приїду з церкви до обіду.»

Гой з церкви ішла перепеличков,

До села впала світлов зірничков,

У двір влетіла ластівочкою.

За столом сіла невісточкою.

Гой то дивочко, не невісточка:

По воду пішла, вина принесла,

По вино пішла, золот крест найшла!

По дрива пішла, ліс ся загаїв,

До гаю пішла, май ся замаїв;

Шовкові трави паволок стали,

Паволок стали, в жемчуг ся вбрали.

А жемчуг ряхтит, наволок пахтит,

Жемчуг леліє, паволок мріє

«В неділю рано до церкви піду!»

Вінчуємо! Вінчуємо вас, панство молоді і т.д.

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 619 – 620.