18. Парубкові

Юрій Федькович

А з гopy-двору вітер повіват,

Вітер повіват, Дунай висихат,

Дунай висихат, зілєм заростат.

А тото зілє спасає звірє,

А тото звірє – білий оленец,

Єму на ріжках срібний тарелец,

На тім тарілци золотий столец,

На тім стілчику гречний молодец,

Гречний молодец на йм’я . . . . . .

На гуслех грає, краще співає.

Єго ж бо отец тай нарікає:

«Гой сидиш, синку, як в Бога днинка,

Як в Бога днинка, як сонце в жнивка.

Гой сидиш, сидиш, нічо не видиш,

Що прийшли два-три далекі післи,

Принесли ж тобі три даруночки:

Перший дарунок від паняночки

Золотий перстінь, рантух-сорочку,

Як біль біленька, як лист тоненька.

Другий дарунок від царя з Відня,

Від царя з Відня коника в сріблі,

Як сокіл сивий, як лебідь гривий!

Третий дарунок від пана Бога,

Від пана Бога суджена доля,

Як Господь добра, як земля щасна,

Як ясна зоря в погоду красна.

А за сим слободі і т. д.

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 622 – 623.