15. Дитині

Юрій Федькович

Пишна кидрина в гору ся вила,

В гору ся вила, синьо зацвила,

А на віршочку та й колисочка,

А в ті колисці гордоє дитя,

Гордоє дитя на йм’я . . . . . .

У кости грає, краще співає,

Винним яблучком все підкидає.

Учули ж тоє два-три королі,

Приходя близко, клонятся низко,

Приходя ближче, клонятся нижче:

«Вітай нам, вітай, гордоє дитя,

Гордоє дитя, на йм’я . . . . . .

Хто ж тебе навчив у кости грати,

Винним яблучком підкидувати?»

«Навчила ж мене мамка рідненька.

Мамка рідненька, сестра маленька,

По тричи в ночи тай устаючи,

Винним яблучком підкидаючи».

Вінчуєм тебе, гордоє дитя,

Гордоє дитя, на йм’я . . . . . .

Рости велике до черевика,

Від черевика до чоловіка,

Вітцу на славу, матці на втіху!

А колядникам хоть по горіху.

Вінчуємо! Вінчуємо, гордое дитя і т. д.

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 620.