Гуцулки

Юрій Федькович

Ой гуляю, напиваю, – нічого я не знаю,

А мені ся бучки тешуть з зеленого гаю;

А мені ся бучки тешуть з крутої ліщини,

Щоби більше не ходити до своїй дівчини.

Ой гуляю, напиваю, – нічо я не чую,

А мені ся залізячка як кують так кують:

Кують мені залізячка з угорської криці,

Щоби більше не ходити на ті вечерниці.

Куйте ми ся залізячка, гартуйтеся в броду, –

А у мене побратими з богацького роду;

Не дадуть мя поховати в угорською ямку,

Але скажуть поховати у Львові на замку.

Та зітніте, легінки, зітніте кедрину,

Та витешіть шабельками мені домовину.

Та витешіть шабельками з турецької стали,

Бо то мені співакові, щоби люди знали.

Та щоби то люди знали, дівки ся дивили,

Та кедрову домовину коверцем накрили;

Ой коверцем волочковим, з бервіночку цвітом,

Та щоби ми так не банно за сим пишним світом.

Примітки

Друк. Вечерниці, 1862, ч. 20, стор. 167.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 117 – 118.