Сироти

Юрій Федькович

На зарінок сонце гріє,

Де ся хлопчик з щенєм грає;

Ци мороз, ци вітер віє –

Щенє, хлопчик не питає.

Ба і сонця ще не видко

З-поза світла, з-поза хати, –

Хлопчик кличе на песєтко

Та й ідуть обоє грати.

А хоть сонце не світило,

Хлопчик мусить з щенєм грати,

Бо хоть грати їм немило,

То їх гонит – добра мати.

І так грають божа днина –

Ци мело, ци сонце гріло,

Бо і хлопчик сиротина,

Бо і щенє осаміло.

Примітки

Друк. Галичанин, 1862 р., кн. 1, вип. 1, стор. 18.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 106.