Дзвінка

Юрій Федькович

«А як тобі?… Ох, божа мати!

Давайте свічки!!! – Сину мій!…

Не даром приснивсь мені рій

Тої ночи!… Біжіть та знати

У ватер дайте!… Укопати

У городі тої!»

«Нє! не хочу, мамо, тої

Я більше вже твої…

А унеси мені борше

Убранє ти с кліти!

А сардак той чирчиковий,

Що вишиті квіти

Та кучері на грідушках!»…

«Ох, сину мій!… Боже!»…

«І не моли єго пусто,

Бо й він не поможе!…

Єму ж Дзвінка та не снилась,

Як мені се, нене!…

В печи поломінь палає

Черлена-черлена…

А в’на вхопила крести два

Та й стала топити

У черені… Подай, мамо,

Водиці напитись!…

Тай зсипала дві з них кулі

Червоні-червонні!…

І набила у близницю…

Ще і змийовони

Набила в ню враз с порохом,

Та зрад-зіля, мамо!…

У ясени пугач загув

Так глухо, як в ямі,

Що аж дух ми заперало!…

А у горні вило,

Мов нечистий… А в’на, мамо,

Ручницю ладила…

Аж тут пук-гук у віконце…

«Се я! з леґінями!

Лесь твій! Довбуш!» Аж тут, мамо -

Не дай мене, мамо! –

Як і гряне двічи с креса,

Неначе два громи!…

А він тілько й повалився,

Як кидрев на зломі!

А з грудий ‘му дві косици

Під стріху аж грають!

А в’на сперлась на ручницю,

Та ся оціряє…»

Примітки

Друк. Правда, 1877, ч. 4 – 5, стор. 125 – 126.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 403 – 404.